Павло Курапов, солдат і оператор безпілотних літальних апаратів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів, загинув 24 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семереньки Сумської області.
Він народився 1 серпня 1994 року у Стрию, де виріс і здобув середню освіту в гімназії №10, яку закінчив із відзнакою. Своє подальше життя пов’язав із наукою та освітою.
Павло Курапов закінчив Національний університет «Львівська політехніка», де здобув науковий ступінь доктора філософії (PhD) з прикладної математики. Працював у Фізико-механічному інституті ім. Г. В. Карпенка НАН України, пройшовши шлях від інженера до молодшого наукового співробітника. Був автором і співавтором численних наукових публікацій, у тому числі в міжнародних фахових виданнях та матеріалах конференцій.
З 2022 року, після завершення аспірантури, він обіймав посаду старшого викладача кафедри програмного забезпечення Національного університету «Львівська політехніка». Володів сучасними мовами програмування, а його наукові напрацювання зробили помітний внесок у розвиток української науки.
З початком повномасштабної війни Павло Курапов допомагав українським захисникам, займався волонтерською діяльністю. 25 вересня 2025 року його призвали на військову службу, де він став оператором безпілотних літальних апаратів.
Після загибелі Павла без єдиного сина залишилася мати. Рідні та друзі згадують його як добру, чуйнішу й оптимістичну людину, яка любила риболовлю на річці Стрий, розв’язування цікавих задач, шахи, мистецтво, невимушене спілкування та добре товариство.
Страта Павла Курапова стала тяжким ударом для його родини, друзів, колег, студентів, наукової спільноти та всієї Стрийської громади. Вічна пам’ять захиснику України.
