В Україні незабаром розпочнуть видобуток сланцевого газу. За словами урядовців, на Юзівській (Харківська й Донецька області) та Олеській площах (Львівська й Івано-Франківська області) планують видобувати 15 млрд. куб. м газу щороку. Мовляв, вже до 2020 року повністю буде забезпечена потреба країни в паливі і зменшено ціни на енергоносії.
Суть і небезпека
Поки нас намагаються зробити заручниками сланців, наші європейські сусіди масово відмовляються від їх розробки, попри дешевизну такого газу й енергетичну незалежність від Росії. Так, цього року мораторій на його видобуток оголосили у Чехії, 2011– в Болгарії, Франції, Німеччині та Швейцарії. Про намір заборонити видобуток сланцевого газу заявляють і в Румунії. В усіх цих країнах мораторії ввели, оскільки вважають надто небезпечним спосіб видобутку палива методом гідророзриву пласту. Його суть – у закачуванні в сланцеві породи під високим тиском великої кількості води разом із хімічними речовинами, що допомагають вивільняти газ. Його ж головна небезпека – може призвести до забруднення ґрунтових вод.
Але українські урядовці не дискутують з населенням, а ведуть переговори зі світовими компаніями про перерозподіл продукції та прибутків. Представників органів місцевого самоврядування ігнорують, а жодних документів, які оцінювали б імовірні наслідки такого видобутку, в нашій державі досі не оприлюднили. Проте терміни початку промислового видобутку вже відомі: буріння в Україні мають розпочати вже наступного року, дослідно-промислову розробку – у 2014-2016 роках, а промислову – із 2017.
"Земля газу"
Поки у нас підраховують прибутки, в багатьох країнах голосно виступають проти видобутку сланцевого газу. Про небезпеку технології гідророзриву пласту на весь світ розповів кінорежисер Джош Фокс. 2006 року він отримав пропозицію на 100 тисяч доларів від газовидобувної компанії за дозвіл видобувати сланцевий газ на його землях. Саме це спонукало митця вирушити країною і розпочати зйомку фільму про наслідки такої діяльності. У стрічці "Земля газу" ("ГезЛенд") автор розповідає про звичайних людей, які живуть на територіях, де вже видобувають сланцевий газ: подекуди чиста питна вода внаслідок видобутку перетворилася на темно-коричневу, в інших вона насичена газом: якщо піднести сірник до відкритого крана, потік води на мить спалахує.
Люди скаржаться на погане самопочуття і на те, що у них хворіють тварини, які п’ють заражену воду. До слова, у 2011 році фільм було номіновано на "Оскар" у категорії "Найкращий документальний фільм", він отримав й спеціальний приз журі на фестивалі незалежного кіно "Санденс" (США). Тож пропоную своїм землякам переглянути стрічку (його можна знайти в Інтернеті) і зробити висновки.
