Минає три роки з дня загибелі Володимира Миронюка – бійця, добровольця та фронтового фотографа, який усе життя залишався відданим Україні. Любов до рідної землі він перейняв від своєї родини, тісно пов’язаної з українським визвольним рухом.
Володимир Миронюк народився 3 листопада 1963 року в селі Реклинець, дитинство та юність провів у Соснівці. Його дід по батьковій лінії, Мартин Миронюк, був сотником УПА і загинув у боротьбі за Україну. Інший дід, Петро Васько, був зв’язковим УПА – за це його заарештували та вислали.
У 2001 році Володимир разом із родиною виїхав до США, де працював водієм-далекобійником. Попри життя за океаном, зв’язку з Україною не поривав. Після початку Революції Гідності він повернувся додому, став до лав Самооборони Майдану разом із братом Богданом, а згодом вирушив на Донбас. Там воював у складі добровольчого загону «Правого сектору», був бійцем і водієм легендарної «Броняшки».
З початком повномасштабного вторгнення Росії Володимир брав участь у боях за Ірпінь. Пізніше він обрав для себе особливу місію – став фронтовим фотографом. Замість того щоб шукати визнання, фіксував обличчя воїнів, їхню боротьбу та будні війни, аби залишити пам’ять про тих, хто захищає Україну. Багато світлин він передавав самим бійцям, і для чималої частини з них це стали одні з найцінніших спогадів про побратимів.
25 вересня 2023 року Володимир Миронюк вийшов на позицію українських піхотинців поблизу Курдюмівки на Донеччині. Під час важкого бою він одночасно фотографував, допомагав воїнам та підтримував побратимів. Того дня Володимир загинув із фотоапаратом у руках.
Після себе він залишив тисячі фронтових фотографій і живу пам’ять про людину, яка свідомо була поруч там, де було найнебезпечніше. Володимира Миронюка вшановано званням Героя Великомостівської територіальної громади посмертно. Вічна йому пам’ять і шана.
