На межі Буського і Бродівського районів знаходиться невеличке село Хватів. З трьох сторін його оточують високі пагорби, а з півночі – траса Київ-Чоп. Хоч село і маленьке, але досить самобутнє і з славною історією. На початку ХХ століття тут була збудована велика церква з каменю і цегли, школа, читальня "Просвіта", діяв сільськогосподарський кооператив. З початком Другої світової війни у селі було створене націоналістичне підпілля: 22 юнаків і дівчат, члени "Просвіти", записались в ОУН. Для протидії польським націоналістам, які часто нападали на українські села, у Хватові діяв загін самооборони. Багато молодих національно свідомих хватівчан пішли в УПА, щоб боротись з німецькою, а пізніше з совіцькою окупацією. Більше 10 чоловік воювали в першій Українській Дивізії "Галичина". Після приходу більшовиків у селі почались масові репресії і вбивства мирних селян. Загалом у період з 1944 по 1951 роки від куль НКВС загинули 20 членів ОУН-УПА. При населенні близько 300 осіб за цей час було репресовано і вивезено в табори Сибіру і Казахстану більше 70 людей.
Одним з тих, хто пройшов крізь ці випробування, є Олександр Петрович Кузьма, в часи національно-визвольної боротьби – станичний (юнаків). Був заарештований ще неповнолітнім разом з братом Омеляном, зв'язковим ОУН-УПА. У 1945 році перебував під слідством у тюрмі на Лонцького і засуджений на 25 років таборів. Покарання відбував у Норильську, а брата вивезли у Воркуту. В той час Норильськ – кілька величезних бараків, куди з Львівщини привезли близько 2000 людей – 1200 чоловіків і 800 дівчат і жінок. Працювали в жахливих умовах у шахтах і на рудниках, багато ув'язнених загинули від голоду, холоду і хворіб.Батьків Олександра і Омеляна Кузьмів за те, що сини були членами ОУН, вивезли на спецпоселення в Хабаровський край.
У кінці 1990 років громада Хватова насипала символічну могилу і поставила пам'ятний знак "Борцям за волю України", на якому викарбувані 20 прізвищ односельчан, які загинули у боротьбі за світле майбутнє України.
Роман СУМИК
