Дмитру 37 років, разом з дружиною та шестирічним сином він жив у селі Нестерянка Запорізької області.
Чоловік працював головним інженером комунального підприємства «Житлосервіс» у місті Оріхів. Та 24 лютого все змінилося.
Дмитро пішов добровольцем на війну, а родину евакуював до родичів на Житомирщину фактично з окупації. Спочатку допомагав монтувати блокпости, розміщувати протитанкові їжаки та блоки. Потім повноцінно приєднався до військових.
«Я гарно знаю свою місцевість і руки маю з правильного місця, можу зібрати та розібрати машину сам. Тому розумів, що буду корисним», – каже чоловік.
1 серпня 2022 року захисник разом з побратимами був на завданні, де вони потрапили під обстріл. Тоді він й отримав поранення та втратив ногу. Попри біль, зміг накласти собі джгут та подзвонити водієві. На жаль, коли прибула допомога, побратима було вже не врятувати, а Дмитра без свідомості доправили до Оріхівської лікарні.
Чоловік мав ще кілька поранень, тому його направили на реабілітацію до центру «Галичина» у Львові, звідки він потрапив на протезування у Superhumans Center. Після остаточного відновлення та Перемоги, захисник мріє повернутися до роботи на своїй ділянці землі у рідному селі, яка зараз випалена обстрілами та замінована, та засіяти озимою пшеницею нового сорту.
