У Красненській територіальній громаді відзначили 107-річницю створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
З метою вшанування вояків Української Галицької Армії, які упродовж 1918–1919 років віддали життя за Українську Державу, у селищі Красне біля пам’ятника летунам Української Галицької Армії відбулося віче-реквієм.
Захід розпочали вшануванням пам’яті Героїв України різних часів — тих, хто, не шкодуючи власного життя, виборював і сьогодні виборює нашу свободу, незалежність та найвищі європейські цінності.
Участь у заході взяли заступник селищного голови Ігор Шульга, секретар виконавчого комітету Богдан Глова, члени ГО «Красненське братство ветеранів імені генерала Романа Шухевича», працівники селищної ради, настоятелі місцевих храмів, представники громадськості, освітяни та працівники культури.
Громада спільно з настоятелями храмів — о.Володимиром Целенем, о.Степаном Жукровським та о.Юрієм Толочним — піднесла молитву за усіх полеглих захисників України. Пролунав Державний Гімн України, після чого присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих.
Квіти до підніжжя пам’ятника летунам Української Галицької Армії поклали секретар виконавчого комітету Богдан Глова та один із засновників ГО «Красненське братство ветеранів імені генерала Романа Шухевича» Мар’ян Длугош.
Звертаючись до учасників заходу секретар виконавчого комітету, історик за освітою Богдан Глова у своєму виступі зазначив, що українці сотні років боролись за свою ідентичність, становлення своєї держави та на даний час продовжують боротись за Україну. Боролись і тоді на початку ХХ століття. Фактично наш земляк Євген Петрушевич, що родом з Буська, ще коли був лідером української групи в австрійському парламенті з 1907 року, не полишав думки про відновлення Української державності. Після першої світової війни, коли розпочався розпад Австро-Угорської імперії, 9 лютого 1918 року був підписаний Брестський договір, де у таємному додатку завдяки впливу українців фігурував Український край. Але скористався Євген Петрушевич саме маніфестом від 16 жовтня 1918 року згідно якого цісар дозволив народам імперії творити свої державні організми. Одразу через два дні після цього маніфесту у Львові була скликана українська конференція, де були присутні депутати, громадські діячі, представники політичних партій, інтелігенція і просто відомі українці. На цій конференції була створена Українська Національна Рада, яка офіційно представляла український народ. І вже наступного дня ця Рада проголосила Українську Державу на чолі з Президентом Євгеном Петрушевичом.
Проте у Львові не хотіли поступитись та визнати Українську державність, тому в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 2018 року полковник Дмитро Вітовський розпочав повстання, внаслідок якого українці взяли під контроль Львів, а 13 листопада 1918 року була прийнята Конституція, яка офіційно закріпила назву ЗУНР.
ЗУНР утворила летунську авіацію Української галицької армії ЗУНРу, центральна база якої була зосереджена в Красному. Очолив авіаційний відділ поручник УСС Петро Франко (син відомого Каменяра Івана Франка). Поляки з 5 по 22 листопада скинули на Львів 250 бомб. Такі цифри зафіксовані в історичних документах. Тому аби протистояти ворогу в повітрі, літаки, які були зібрані з різних територій, злітали саме з Красненського аеродрому. І навіть запрошені з закордону авіаінструктори дивувались як українці взагалі могли на таких літаках літати. Один німецький інструктор сказав, що він би на таких не літав. Були старі «Альбатроси», «Бранденбурги», французькі «Нюпорти». З 80 літаків нормальних було 20, але українці на тих літаках не просто літали, а ще й воювали. В Красному з’явився вислів «Злітати на сіні». Бо камер та шин бракувало і тому з сіна плели косу і намотували на колеса.
Та нажаль з усіх сторін молода держава була оточена ворогами. На сторону ЗУНР стала Швеція, але країни Антанти вважали вигіднішим визнати Польщу, зокрема Польщі активно допомагала Франція. І не допомогла досить велика 125-ти тисячна Українська Галицька Армія ЗУНРу і не допомогло навіть об’єднання ЗУНР та УНР 22 січня 2018 року.
12 листопада 1919 року відбулась остання спільна нарада ЗУНР та УНР, після чого уряд ЗУНР перейшов в еміграцію.
8 грудня 1919 року найвища рада Антанти юридично затвердила Польську окупацію Галичини. А з 1920 року в результаті миру між росією та Польщею, західноукраїнські землі по р. Збруч остаточно перейшли до Польщі.
Підсумовуючи, потрібно пам’ятати тих людей, які і тоді на початку ХХ століття боролись та гинули за нашу державу, і тепер на Сході України захищають Незалежність своєї держави України, – наголосив Богдан Глова.
У продовження заходу виступив жіночий камерний хор працівників культури «Галичаночка» (керівник — Наталія Шишка) із патріотичними композиціями. Зворушливі рядки власного вірша зачитала місцева поетеса Мар’яна Котула.
Завершився віче-реквієм спільним виконанням Гімну Української Повстанської Армії.
Ведучою заходу була Оксана Кушинська.
