У березні–травні 2026 року в інформаційному просторі країн ЄС та України зафіксовано нову хвилю російських дезінформаційних кампаній, спрямованих на підрив підтримки українців у Європі. Значна частина цих вкидів стосується теми біженців, особливо вихідців із Західної України та Львівського регіону.
У соцмережах масово поширювалися однотипні повідомлення про нібито «масове безкоштовне житло для українців», твердження, що «львів’яни витісняють місцевих жителів», «українці поводяться агресивно», а також що «Європа втомилася від біженців». На перший погляд це виглядає як поодинокі емоційні історії, однак їхня кількість, повторюваність і синхронна поява в різних країнах свідчать про скоординований характер інформаційного впливу.
Такі наративи підсилювали фейковими скриншотами, підробленими «новинами», вирваними з контексту відео та організованими бот-атаками в коментарях. У результаті формується викривлена картинка, де українці в Європі постають джерелом соціальної напруги, а не людьми, які вимушено залишили домівки через війну.
Особливість цієї операції — її подвійна спрямованість. З одного боку, вона орієнтована на європейську аудиторію, де намагаються посіяти втому, роздратування та знизити рівень підтримки України. З іншого — тиск чиниться і на самих українців, яким нав’язують відчуття нібито масового негативного ставлення до них у ЄС. Так створюється ефект взаємної недовіри: європейців подають як тих, хто «втомився від українців», а українців — як розчарованих у Європі.
Українські аналітичні центри та Центр протидії дезінформації неодноразово фіксували подібні кампанії, зокрема в Польщі та інших державах ЄС. Їхня характерна риса — швидка адаптація до локальних конфліктів і побутових тем, які легко викликають емоційну реакцію. Використовується класичний принцип «розділяй і володарюй», пристосований до цифрової епохи: замість нав’язування «історичної правди» аудиторію виснажують постійним потоком конфліктних і провокативних повідомлень.
Кремль цілеспрямовано б’є по громадській думці, розуміючи, що підтримка України в Європі тримається не лише на рішеннях урядів, а й на суспільному консенсусі. Формування образу «невдячних українців» чи «проблемних біженців» має зменшити рівень емпатії та солідарності, що з часом може впливати і на політичні рішення.
При цьому реальні дані не підтверджують масових конфліктів або системних проблем такого масштабу, як це подається у фейкових кампаніях. Більшість подібних історій ґрунтується на маніпуляціях, узагальненнях або відвертих вигадках. Головна мета цих інформаційних операцій — не відобразити реальність, а підмінити її емоційно зарядженим образом, який витісняє перевірені факти та підриває довіру між українським і європейськими суспільствами.
