На День Незалежності вивісимо на вдягнімось у національні кожній хаті національний прапор, строї – ми ж бо українці!
За останні півроку українці змінились до невпізнання, насамперед внутрішньо. І хоч як не прикро і сумно про це говорити, імпульсом до цих змін стали криваві події від Майдану до війни з путінською Росією, які забрали життя уже тисяч.
Є правда життя, за якою кожне покоління має принести на вівтар незалежності жертву. Отож, як і наші попередники поклали немало голів, аби здобути Українську соборну незалежну державу, так і перед нами нині стоїть вибір: чи йти у путінське стійло, чи стати європейським народом. І, як бачимо, вибір цей вимагає крові. А ще недавно жартували, що нинішня державність впала нам досить дармово. Але ж ні!
Всенародно обраний український президент Петро Поро-шенко у своїй інавгураційній промові сказав такі слова: "Наш народ ніколи не був таким сильним, як тепер. Але свобода не дається раз і назавжди. За неї треба постійно боротись… Немає сумніву в тому що ми здолаємо всі трудноЩі. Відстоїмо територіальну цілісність нашої держави, забезпечимо мир та спокій. Нас уже ніхто не оберне в рабів криміналу та бюрократії, в прислужників колоніальної влади. Нас підтримує цілий світ".
У реаліях географічного сусідства з ворожою нам країною ми повинні призвичаїтись жити в умовах постійної бойової готовності, як психологічної, так і фізичної. І не обдурюймо себе, що росіяни наші брати – історія каже нам про інше. І її уроки мають нас нарешті чогось навчити. Якщо не хочемо чути Степана Бандеру (його вислів про природну ворожість росіян сУпроти ідеї державної окремішності, суверенності України, який цитував не раз), тоді нагадаю ще коротший заклик геніального письменника та поета Миколи Хвильового – "Геть від Москви!".
Вона стане не ворогом тільки тоді, коли ми станемо сильними, – каже відомий українець Ас-кольд Лозинський. А це ста-
неться, маємо розуміти, не скоро. Аж лише після повної інтеграції в Євроспільноту та членства в НАТО – як єдиного і реального захисту від кремлівських психопатів.
Цьогорічна річниця Незалежності – не свято, це зрозуміло – бо гинуть наші співвітчизники, гинуть, захищаючи саме цю Незалежність. Йде повно-масштабна, але незвична війна, яку вже назвали гібридною. Вона ведеться не лише зброєю. Ворог цинічно використовує і інформаційні засоби, масово зом-буючи підлою брехнею мільйони громадян. Усе це не може не відбитись на психологічному стані людини, паралізуючи її страхом. Це робиться для того,
щоб ми не могли спати, нормально працювати, виховувати своїх дітей. Про це заявив Бла-женніший Святослав – Глава УГКЦ. Відповідаючи на запитання, що нам потрібно сьогодні робити: святкувати різні державні свята чи, навпаки, утриматися від цього, – Глава Церкви наголосив, що громадянам України, які живуть поза межами АТО, важливо не піддаватися паніці, не впадати у розпач. Бо паніка – це перемога ворога. "Не потрібно піддаватися залякуванню, бо, як каже Святе Письмо, де є страх, там немає любові. Потрібно любити свою землю, своїх дітей, рідних та близьких,
щоб з любові до них жити, навчатися, працювати, будувати свою державу. Потрібно, щоб країна вже і тепер жила. Це і буде нашою перемогою", – підкреслив Предстоятель УГКЦ.
Отож відзначаймо – гідно, але не гучно – річницю незалежності, бо це ще одна нагода відновити свої національні зобов'язання перед Богом, народом і державою, ще одна підстава замислитись над тим, що відбувається нині і у владі, і у тобі, з тим, щоб не дозволити ні собі, ні іншим легковажити нашою тяжко здобутою незалежністю.
Микола Іванців
