Історія прикордонника Дениса Бульбанюка – це приклад незламності, честі та обов’язку. Майор, який не лише витримав удари війни, але й став символом стійкості, тримаючи прапор Державної прикордонної служби України біля серця, у бронежилеті.
Денис розпочав свій шлях у війську у 2010 році, вступивши до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Саме там він сформував свій характер, навчився дисципліни та відповідальності. Після завершення навчання у 2012 році він вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України, обравши факультет правознавства.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Денис разом із побратимами став до оборони, мінуючи підходи та облаштовуючи укріплення. Перші дні служби були важкими, але він не зламався.
Після звільнення Київщини, Денис виконував завдання на Житомирщині, де передавав свій досвід новобранцям. У травні 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу Вовчанська, його підрозділ зазнав потужного авіаудару. Одна з бомб впала всього за п’ять метрів від нього, внаслідок чого він отримав серйозні травми.
Попри контузію та біль, Денис не здався. Він самостійно вибрався з-під завалів і був евакуйований до лікарні, де його лікували. Внаслідок поранення він частково втратив зір, але не зламався.
Сьогодні прапор, який він проніс через усі випробування, повернувся разом із ним до рідного 7 прикордонного Карпатського загону. Денис знову у строю, займаючи посаду заступника начальника відділу бойової та спеціальної підготовки. Його завдання – готувати особовий склад, передаючи досвід, здобутий у боях.
Поряд із ним завжди його сім’я – дружина та син, які є його підтримкою та мотивацією. Історія Дениса Бульбанюка стала частиною фотовиставки «Обличчя кордону», що об’єднала історії військовослужбовців, які стали на захист держави.
