Він з 2014 року став на захист України, пройшовши складний бойовий шлях у лавах Збройних Сил.
Роман зустрів повномасштабну війну у строю, виконуючи бойові завдання на Київському напрямку, забезпечуючи роботу армійської авіації під час оборони Бучі та Ірпеня.
28 березня 2025 року під час бойового завдання на Донеччині його підрозділ потрапив під інтенсивний обстріл, внаслідок якого він зазнав важких поранень. Попри це, Роман разом із побратимами зміг вийти з небезпечної зони.
Після тривалого лікування, зокрема складної операції на хребті, Романа демобілізували. У 2025 році він розпочав новий етап служіння, приєднавшись до Самбірського районного відділу Управління поліції охорони у Львівській області.
Роман, як найстарший у багатодітній родині, став прикладом для молодших братів, які також стали на захист України. Окреме місце в його житті займає поезія, яку він почав писати ще з юності. Після початку війни його вірші набули глибшого змісту.
Роман є автором збірки «Уламки пам’яті, вірші війни», присвяченої побратимам та подіям, які залишили слід на все життя. Його історія — це приклад незламності та відповідальності навіть після найважчих випробувань.
