16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила «Декларацію про державний суверенітет УРСР», яка проголосила державний суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх стосунках», як було зазначено в преамбулі Декларації.
Із 30-ю річницею прийняття Декларації українців привітав голова Львівської ОДА Максим Козицький.
«Це стало першим кроком на дорозі до нашої незалежності. Територію України проголосили недоторканою. Українці отримали виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Принципи, проголошені у цьому документі, є для нас правовим і моральним орієнтиром у розбудові незалежної, суверенної, міцної Української держави. Дякую нашим воїнам, які заради суверенності України не шкодують власного життя. Бажаю усім нам якнайшвидше перемогти російського агресора, жити у мирі, злагоді, добробуті і єдності! Слава Україні!» – наголосив очільник області.
Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені.
У Декларації проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять».
Декларація проголошувала економічну самостійність України, а також самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
Також Україна декларувала статус нейтральної держави, яка не братиме участі у військових блоках і зобов’язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.
«За» проголосували 357 депутатів, зокрема абсолютна більшість комуністів. Проти – четверо. Того ж дня було ухвалено постанову «Про день проголошення незалежності України» – 16 липня проголошувалося святковим і вихідним днем на території України.
Україна стала однією з перших, хто оголосив про намір вийти з Радянського Союзу: 11 березня 1990 р. Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності, 12 червня 1990 р. була прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР.
Хоча формально Українська РСР ще залишалася у складі СРСР, оскільки Верховна Рада УРСР не мала повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу. Це питання мало бути винесеним на Всеукраїнський референдум, який і відбувся 1 грудня 1991 року, уже після прийняття «Акту проголошення державної незалежності України» 24 серпня 1991 року. Також за цей рік було ухвалено Закон «Про економічну самостійність УРСР» та постанову про перехід у юрисдикцію УРСР підприємств та організацій союзного підпорядкування, про службу українських юнаків лише на території України, розроблявся закон про громадянство, було прийнято закон про заснування президентської посади та призначено на 1 грудня 1991 року вибори першого Президента України.
