12 червня виповнюється 195 років від дня народження Анто́нія Юліана Шна́йдера.
Антоній Юліан Шнайдер користувався псевдонімами A. S.. A. J.S.. A. Sartoriusz. Народився Антон (Антоній) Шнайдер 12 червня 1825 року у селі Вільшаниця (тепер Велика Вільшаниця на Золочівщині).
Один з найвідомиших галицьких краєзнавців свої дитячі роки провів у Буську і тут в 1836 році закінчив початкову школу. Був колекціонером, істориком–регіоналом, археологом та етнографом.
Його праця «Місто Буськ. Венеція польська» – це грунтовне історико-краєзнавче дослідження минулого нашого міста.
Галицький краєзнавець і публіцист Антоній Шнайдер увів у науковий ужиток легенду про заснування нашого міста . У 1866 на сторінках львівської «Літературної газети» він друкує серію матеріалів «Міста і містечка в Галичині», серед яких була і краєзнавча праця «Місто Буськ — Венеція польська» (№ 44-48). З-поміж інших матеріалів Шнайдер вміщує у дописі легенду із начебто знайденого ним руського літопису під назвою «Пам’ятка отця Афанасія»:
Легенда про Буськ
«Передбачаючи ворожий напад зі сторони перемишльського князя Володаря Ростиславовича і дослухаючись до порад своїх бояр, князь Давид Ігорович задумав об`їхати границі свого князівства і намітити важливі пункти для їх оборони. В тій подорожі, змучений довгим походом серед трясовин та лісів, переправляючись зі своїм почтом в певному місті через річку Буг князь висловився перед боярами, що був би радий відпочинку, але не знає де серед тієї пущі це зробити. В цей момент один із слуг князя на ім`я Свойко побачив кружляючого в повітрі буська (лелеку) і подав князю свою думку, що де цей птах опуститься, там напевно буде для них добре місце для відпочинку. Невдовзі цей бузьок, кружляючи щораз меншими колами, опустився недалеко від них поміж деревами. Тоді князь разом зі своїм супроводом поспішив на те місце і коли туди прибули, то побачили серед великого лісу хатинку над стрімким берегом озера, біля неї малу капличку і досить великий сад, в якому працювали два монахи – пустельники чину святого Василія. Переночувавши в цьому місці, на другий день князь і його дворяни, за порадою тих законників, докладно його обдивились і визнали вельми придатним до оборони. Монахи при тому попросили князя, щоб він їм залишив у власність місце, обране ними для служіння богові, на що той охоче погодився. Іще в тому ж самому році взялися до вирубування лісу і з місцевого матеріалу було збудоване городище, на виступаючому серед води острові, по берегах будинки для дворян, а також церкву та інші будівлі для згаданих законників. Згідно з давньою легендою ці забудови мають бути початком василіанського монастиря, який існував у Буську на передмістю Підзамче аж до свого знесення – при кінці минулого (18-го) століття.
На пам`ять про описаний випадок місто це було названо Буськом (або по-руськи « Буським гніздом»).
Як згадується в пам`ятці, князя Давида, називали буськом, який стоїть на одній нозі. Правдоподібно, що до цього також спричинився і давній малюнок, увінчуючий герб буського князівства : на голубому форі бузьок, що понуро стоїть серед мочарів на одній нозі, повернутий до переду лівим боком. Досі цим гербом послуговується також і місто Буськ ».
Виставка літератури в Буській ЦРБ”Антоній Шнайдер – перший дослідник Буська ”
За матеріалами
