Надворі сніг і холод, ще й морозець час від часу добряче притискає. У таку пору добрий господар і собаку з хати не вижене. Годі казати й про птицю, якій тепло і затишно в добротному хліві. Ось так спокійно перезимувала б вона на обійсті бущанина Василя Кашуби, якби не з’явився несподіваний гість – бузьок Жорик (таке ймення йому дали місцеві мешканці). Чоловікові стало шкода птаха, який з похолоданням прилітав грітись на комин його хати. Кілька разів господар хотів його впіймати, аби допомогти пережити зиму, проте птах пручався і відлітав. Але одного разу, мабуть геть знесилившись від голоду і холоду, він здався. Господар зняв з комина напівзамерзлого лелеку і зовсім скоро той опинився у компанії курей і півня, який першу ніч найбільше "обурювався" появі нового сусіда, пропіявши аж до світанку.
Минуло кілька тижнів. Лелека і свійські птахи вже звикли один до одного. Останні навіть вигоду мають, бо деколи, як Жорик втрачає пильність, можуть поживтись і його харчем – рибкою.
"Чому бузьок облюбував саме ваш комин? – запитую у Василя Кашуби. "Птах добре відчуває, де житло опалюють газом, а де дровами, як я, – каже господар. – А ще вулиці І.Федоровича, на якій Жорик ціле літо проживав, і Сонячна, де мій дім, зовсім поруч, а бузьок, який має проблеми із крильми, тому й не полетів у вирій, шукав теплий прихисток десь поблизу".
І він його таки знайшов, бо Василь Кашуба добре піклується про птаха. Яких тільки смаколиків не приносить він крилатому улюбленцю – і ковбаску, і рибку. А той спочатку тільки крутив своїм червоним "носом", – можливо, через переохолодження. Та недарма кажуть, що голод – не тітка, отож довелося змиритись і з харчем, і з сусідами-курми.
На прогулянки виходить Жорик у засклений парник – і світло, і тепло, і безпечно. Уже й потоваришував зі своїм рятівником. А ось чужих цей гордий птах до себе не підпускає, навіть може й клюнути. Хоча загалом у людині він, очевидно, ворога не вбачає, бо ж не шукав би її товариства.
Ще два роки тому "Воля народу" писала, що у лелечому місті завівся його живий символ. Йшлося про те, що лелека дуже часто прилітає у двір кафе-бару "На озері". Його працівниці навіть жартували: мовляв, мають постійного клієнта, і завжди пригощали пернатого відвідувача рибкою, м’ясцем або білим хлібом, скропленим водою. Саме остання страва найбільше смакувала Жорику. Було й таке, що навіть заходив у приміщення і прямував до барної стійки.
Хто зна, з якої причини, але через деякий час птах перестав прилітати до озера, а облюбував собі сусідню вулицю І.Федоровича. Знайшов там друзів в особі власників кількох обійсть, де й провів ціле літо. Куди потім подівся і де зимував – невідомо, проте цього року знову повернувся, про що ми також писали.
За словами Марії Кременець, яка підгодовувала птаха, він виявився добрим природним синоптиком і спрогнозував проливні дощі. Вже тоді жінка переймалася, де ж зимуватиме бузьок, бо з далекими перельотами він, мабуть, уже "зав’язав" через травмоване крило. Тому коли почула звістку, що їхній Жорик у добрих руках, по-справжньому зраділа. Навіть навідувалась до птаха, давала поради.
Тим часом Василь Кашуба має клопіт – Жорик любить попоїсти свіжої живої рибки, яку доводиться купувати, трохи знайомий рибалка Андрій приносить. "Якщо ще хтось виявить бажання і потішить бузька свіженькою риб’ячою дрібнотою, буду тільки вдячний, – каже чоловік і продовжує, – якось потихеньку перезимуємо".
А нам залишається додати: у народі кажуть, що лелеки не гніздяться і не прилітають до поганих людей. Віримо, що новий рік зустріти із символом крилатим – це добрий знак, і не лише для однієї сім’ї, але й усього лелечого міста!
Ірина ГАЄВСЬКА
