Нещодавно у Буському РНД відбувся захід із вшанування пам'яті уродженця с.Утішків, відомого альпініста, котрий підкорив 150 гірських вершин в Євразії та Америці, автора книг про альпінізм Михайла Туркевича. Цьогоріч йому б виповнилося 60 років.
Присутні в залі – представники органів влади, краєзнавці, працівники РНД, центральної районної бібліотеки ім.І.Котляревського, місцеві жителі почули захоплюючу розповідь про життєвий шлях видатного підкорювача вершин, його сім'ю, невідомі сторінки біографії у спогадах рідних та друзів, про мужню та сильну людину, спортсмена, який став народним героєм. «І хоча навіть в самому Утішкові трапляються люди, котрі можуть і не знати імені Михайла Туркевича, але якщо спитати: "Де живуть родичі альпініста, який ходив на Еверест?" – майже кожен здогадається про кого йдеться і покаже у бік вигону. Крайня хата – це оселя Михайла Туркевича», – говорять ведучі заходу Любов Огороднік та Ірина Калиновська. Більше тридцяти років тому, у травні 1982 року, він був учасником першої радянської гімалайської експедиції. У зв'язці із Сергієм Бершовим вперше в історії підкорення Евересту піднявся на вершину вночі. Як згодом згадував п.Михайло: "Це найважчий шлях на Еверест серед тих, які прокладали до нас. Ми чіплялися руками й ногами, забивали гаки, підтримували один одного на кожному метрі… Потрапили під владу Евересту й терпіли, переходячи кордони неможливого десятки разів. Жили й працювали у зоні смерті (вище 8000 м) по кілька днів, часто без кисню. Але відступити не могли".
Нічний "рекорд" Туркевича і Бершова не був спланованим. Удень 4 травня на вершину піднялися перші альпіністи із СРСР – Едуард Мисловський і Володимир Балибердін. Ближче до вечора від них надійшло тривожне повідомлення: «Сили вичерпуються, кисневі балони порожніють». Успіх, про який уже передали в Москву, міг обернутися трагедією… Туркевич і Бершов, котрі перебували у штурмовому таборі (на 350 м нижче), проти ночі кинулися на допомогу. Зустрівшись на гребені гори, п.Михайло і п.Сергій напоїли штурмовиків теплим компотом, передали кисневі балони і кинулися на штурм вершини. "Важко було повірити, що ми стояли на вершині, – все вийшло якось несподівано. У нас не було повного усвідомлення моменту", – описував М.Туркевич. Згодом один із учасників походу зауважив: "Туркевич і Бершов врятували всю експедицію". До речі, за своє життя наш земляк зробив близько 30 сходжень по маршрутах вищої категорії складності.
Напрочуд цікаво було слухати спогади про відомого скелелаза його друга та однокласника Володимира Баландюка: "Михайло був дуже швидкий, особливо його цікавила висота, лазив на дерева, будівлі. Всі сосни околиці були ним підкорені. Ніхто з хлопців не міг вилізти так високо, як він. Уявіть, стовбур дерева мав 15 метрів, голий, чистий – ні сучка. Вважалося престижним вилізти нагору і скидати звідти воронячі яйця. Туркевич був неперевершеним".
Зі спогадами, словами вдячності і захоплення виступили племінниця Христина Петрів, керівник відділу культури та туризму Буської РДА Людмила Ціхоцька, Алла Андрєєва, члени Товариства "Бужани", Тарас Дишкант і Зеновій Павлик, Утішківський сільський голова Тетяна Лакатош.
Учасники вшанування підтримали пропозицію Людмили Ціхоцької про звернення до Буської районної ради щодо присвоєння Утішківській ЗОШ І-ІІ ст. його імені. До слова, у переддень дня народження славетного скелелаза у цьому навчальному закладі відбувся круглий стіл «Пам’яті славетного земляка» за участю учнів 5–9 класів. На заході також йшла мова про встановлення на фасаді навчального закладу меморіальної таблиці, відкриття районного туристичного гуртка, в який вже передали світлини відомого альпініста з виставки, організованої до його ювілейного дня народження.
Інна ПАЛАМАР
