Місто Щекотин та Щекотинська земля належать до одних із найстародавніших українських населених міст та земель стародавньої Галичини.
Усі, хто побував на історичній території давнього міста Щекотина і відчув його праісторичний подих сивої галицької давнини, яка овіяна давніми легендами, сказаннями та літописними свідченнями, зразу зацікавляться його історичною роллю в міській інфраструктурі Великої Білої Хорватії та Галицького князівства ІХ-ХІІІ століть.
Стародавнє місто Щекотин розташоване на горі, вкрите горбистими пасмами, прадавнім лісом, відомого з більш пізнішої наукової літератури означення, як Розточчя.
Поряд стародавній культовий, спочатку язичницький, як вважає археолог В. Артюх, а в подальшому християнський, знаменитий Крехівський християнський монастир, закладений отцями Василіянами.
Біля стародавнього міста Щекотина розкинулися ліси та узгір’я, озера з чистою питною водою, які здавна притягували сюди людей, що заселили Щекотинський край, який гуртувався біля свого регіонального центру — городища Щекотин.
Археологічні джерела засвідчують, що на території Щекотинської землі люди заселились тисячі років до нашої ери, про що засвідчують доісторичні знаряддя праці: скребки, ножі доби кам’яного віку (палеоліту), які виявив мій вчитель з археології, львівський археолог Л. Мацкевий, біля одного із схилів гори Мацівки. Подальший розвиток людського життя на території Щекотинської землі нам подають археологічні старожитності доби міді та бронзи, які датуються VI-ІІ тисячоліттями до нашої ери. Власне, в цей час на території Щекотинської землі формуються перші паростки цивілізації. Виявлено старожитності вченими Львівського національного університету, зокрема археологом Р. Чайкою: крем’яний серп для збирання врожаю, бойові сокири та спис, ножі, фрагменти ліпного посуду, добре збережений бронзовий кельт. Тут, за свідченнями львівських учених Р. Чайки, В. Артюха та інших, виникає поселення, яке датується епохою раннього заліза. Час його активного функціонування припадає на VII століття до нашої ери, про що розповідають знайдені речі, (побут та життя цих людей).
Вчені Р. Чайка, В. Артюх припускають, що в цьому поселенні виготовляли одяг із вовни, на що вказує знайдена кам’яна пряслиця. Привертає увагу ручного виготовлення ліпний горщик із ручкою. Очевидно, подальші археологічні дослідження проллють світло на зародження та розвиток давнього Щекотина…
Подальший розвиток цивілізованого життя Розточчя — Щекотинщини, це великий слов’янський період історії. Власне, в цей час, починаючи з VIII-IX століть, археологічними старожитностями, віднайденими археологами В. Коноплею, З. Яворівським, Р. Чайкою, фіксується стародавнє слов’янське городище Щекотин, яке в подальшому в ІХ-Х століттях формує Щекотинську землю. Це загалом формує в Х-ХІ століттях стародавнє місто Галичини — Щекотин.
На стародавність міста Щекотина, проаналізувавши свідчення Галицького-Волинського літопису, вказував ще у ХІХ столітті історик Р. Кошович. У ХІХ ст. львівська газета “Слово” у 1864 році подала первісне місцезнаходження стародавнього Щекотина, його руїни, церкву. Цікавим із цих повідомлень є засвідчення про віднайдений горщик зі срібними монетами… Слід наголосити, що стародавня історія Щекотина привертала увагу таких визначних українських істориків, як академіка Михайла Грушевського, його учня академіка Івана Крип’якевича. Письмові та знайдені археологічні старожитності започаткували археологічно-пошукові роботи вчених в ХІХ столітті на території стародавнього міста Щекотина, вже в ХХ столітті професійні археологи провели в Щекотині археологічні дослідження. Так, 1932 року на території Щекотина перші археологічні розкопки провів відомий український археолог Ярослав Пастернак, який дослідив стародавнє міське житло, обстежив оборонні споруди, виявив предмети побуту, культури та мистецтва щекотинських містян. Я. Пастернак знайшов в стародавньому Щекотині зброю, ножі, наконечник стріли, бойову сокиру, глечики, кресало, скляні браслети.
Археологічні джерела, наведені вище, які досліджені археологами В. Коноплею, З. Яворівським, засвідчують, що городище Щекотин постає як торгово-економічний та адміністративний центр у слов’янський час в міській інфраструктурі Великої Білої Хорватії в ІХ-Х століттях, розвивається за період від Х до ХІ століття, а в ХІІ-ХІІІ ст., в епоху Галицького князівства, є одним і ключових торгово-економічних центрів Галицької Русі.
Археологи В. Конопля, З. Яворівський внаслідок проведених археологічних досліджень на території Щекотинської землі склали карту археологічних пам’яток, яка розкриває особливості демографічних процесів Щекотинської землі, починаючи з IV тисячоліття до нашої ери до ХІІІ-ХIV ст. та ХVI-ХVIІІ століть.
І хоча перша письмова згадка про місто Щекотин постає тільки в середині ХІІІ століття під 1242 роком, однак, зі свідчень цього письмового джерела видно, що місто Щекотин постає зразу як великий торгово-економічний, культурно-релігійний та політичний центр, в якому в цей час перебував (“заперся”) князь Ростислав і галицький єпископ Артемій; має за спиною, мінімум чотири століття свого інтенсивного економічного та культурного розвитку.
Можна переконливо наголошувати, що його витоки прослідковуються з ІХ-Х століть, а отже з часу, коли на землях Розточчя панувала політична, торгово-економічна та державна інфраструктура, відома з візантійського джерела Костянтина Багрянородного “Про управління імперією” та “Повісті минулих літ” як Велика, Біла Хорватія.
Отже, проаналізуємо єдине свідчення Галицько-Волинського літопису, який під 1242 роком наголошує, ”що князь Ростислав Михайлович разом із галицьким єпископом Артемієм та галицькими боярами, який програв міжусобну війну з князем Данилом Романовичем, утік із Галича і заперся в Щекотині…”. Ключове слово “заперлися” говорить про те, що Щекотин був дуже добре підготовленим для захисту містом-фортецею, взяти яку, очевидно, зразу не могли добірні війська князя Данила Романовича. Сам факт, що в місті Щекотині заперся князь Ростислав та галицький єпископ Артемій, як і ті факти, що князь і єпископ утекли, не куди-небудь із столичного міста Галича, де “заперлися”, а в місто Щекотин, говорить, що в середині ХІІІ століття Щекотин відігравав в історії Галицького князівства визначну роль, історична доля якого через брак літописних свідчень залишилася у більшості невідома, тому для подальшого його вивчення залишаються широкомасштабні археологічні дослідження, які повинні пролити світло на його історію та християнську релігійну культуру. Наголошу, що в Щекотині “заперлися” галицький князь Ростислав та сам галицький єпископ Артемій, не пересічна, а визначна особистість ХІІІ століття, голова Галицької Церкви, який укладав першу Унію з Римською Церквою та давав згоду Риму на утворення Галицького королівства. Тому археологічні дослідження, які з 1987 до 2004 року проводила в стародавньому місті Щекотині археологічна експедиція, та її результати, що провів історичний факультет Львівського національного університету під керівництвом археолога Романа Чайки, має для нашого дослідження велику цінність.
Як бачимо, із досліджень археолога Р. Чайки отримані нові матеріали про оборонні споруди, житлове будівництво, духовну культуру, виявлено значну кількість знахідок господарської діяльності, ремесел, побуту, зброї, ювелірні та культові вироби… Простежено торгово-економічні зв’язки міста Щекотина з Краковом, Прагою, Києвом, містами Причорномор’я. Зроблено реконструкцію дитинця Щекотина…
Також досліджено центральну частину міста Щекотина, зокрема його дитинець. Встановлено, що вона, як це видно на малюнку-реконструкції, мала овальну форму розміром 83х63 метри. Зі східного боку міста Щекотина зберігся вал завдовжки 64 м. Доступ до валу був утруднений ровом глибиною 14 метрів від його підошви до вершини валу. На площадці дитинця досліджене одне наземне житло, яке, ймовірно, належало власникові городища, про що засвідчують матеріали розкопок. Окрім цього житла, на цій же території виявлено ще два напів-землянкові житла… На приміській території розміщувався сільський присілок, тут проживало сільське і ремісниче населення, будівельники. В околицях городища Щекотина виявлені з різних сторін ремісничі села-супутники, які складають одну економічну та ремісничу інфраструктуру міста і ще потребують подальшого дослідження. Сукупність виявлених, досліджених та проаналізованих археологічних джерел із міста та околиць Щекотина дають підстави наголошувати, що місто Щекотин та Щекотинська земля в інфраструктурі Великої чи Білої Хорватії в подальшому Галицького князівства в ІХ-ХІІІ століттях займали визначне місце в торгово-економічній, політичній та культурно-релігійній системі, яка консолідувала Розточчя та з’єднувала його зі західної сторони з Угорщиною, Чехією, Польщею, зокрема зі стародавнім столичним центром Великої Білої Хорватії, містом Перемишлем, на сході з Бужськом, Белзом, Володимиром, Луцьком та Києвом, у середині Галичини зі Звенигородом, тісно зі столичним містом Галичем, про що засвідчив під 1242 роком Галицько-Волинський літопис…
2016 року наукова експедиція під керів-ництвом директора Інституту Східна Європа, завідувача кафедри Українознавства, доктора історичних наук, професора, академіка Академії наук вищої школи України Віктора Ідзя провела пошуково-археологічні дослідження, виявивши залізну руду на території Щекотинського дитинця, яку, очевидно, доставляли з низин.
Виявлений археологічний матеріал з дитинця стародавнього Щекотина дає право наголошувати, що в дитинці була велика кузня, в якій виготовлялися залізні знаряддя праці, зброя, предмети побуту тощо…
Досліджувався також рів та вал навколо дитинця, його довжина, висота та ширина…2017 року Інститутом Східної Європи, кафедрою Українознавства при університеті «Львівський Ставріопігіон» планується продовження науково-пошукової та археологічної експедиції з метою всестороннього дослідження давньоукраїнського міста Щекотина…
Результати напрацювань наукової експедиції під керівництвом Віктора Ідзя за 2016-2018 роки будуть апробовані в кінці 2018 року на Міжнародній науковій конференції «Українська держава в ІХ-ХІV століттях», яка відбудеться в місті Львові 24 листопада 2018 року.
Віктор ІДЗЬО,
директор інституту Східна Європа, завідувач
кафедри Українознавства при університеті “Львівський Ставропігіон”, доктор історичних наук, професор, академік Академії наук
вищої школи України.
Джерело газета “Відродження”
