Головна Політика Менше обіцянок – більше конкретних справ

Менше обіцянок – більше конкретних справ

Вже чотири роки діє Закон "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків". Але про власні приватизовані квадратні метри, зокрема в нашому місті, 50 бущан, які проживають в гуртожитках, що на вул.Надсяння, лише мріють. Тож про те, яким для них буде 2013 рік та чого варто очікувати людям, у розмові з міським головою Ростиславом Сліпцем.

"Нема щастя – нема долі" – ось так одним реченням хочеться ска­зати про мешканців наших гурто­житків або, як люди кажуть, "бара­ків". Чого лише не пере­жили, чиїми тільки не  були – в кінце­вому резуль­таті, а це вже років 20, всіма забуті та покинуті. Мож­ли­во, так бу­ло б і на­далі, якби не вище­згаданий Закон, згідно якого гро­ма­дяни, які не мають власного житла і більше п'яти років на законних під­ставах заре­єстровані за місцем про­живання у гурто­житках та фактично прожива­ють у них, набувають право на при­вати­зацію житлових примі­щень після їхньої передачі у кому­нальну влас­ність. Тож перед міською радою по­стало нагальне завдання: від­найти власника гуртожитків, аби в по­дальшому вирі­шити питання передачі їх на баланс міста та надати мож­ливість людям при­ватизувати омріяні квадратні метри.

Друга шокуюча подія, яка усім на­гадала, що в місті ще є такі будівлі і там живуть люди – минулорічна по­же­жа в лютому, у якій загинув мо­лодий чоловік, а чотири сім’ї залишилися без даху над головою. Перше, що зро­­би­ли міські депутати, – виділили по­страж­далим по 2,5 тисячі гривень, крім цього, їм на спеціально відкритий рахунок надійшло ще 7 тисяч, а 5 ти­сяч на­збирали працівники міської ра­ди, дитсадків і комунальних підпри­ємств.

Гуртожитки ще до пожежі пе­ребували в плачевному стані, а вже після неї – без коментарів. Хоча одна з будівельних фірм району частково й відремонтувала вцілілі приміщення, а ось згорілу дотла частину ніхто не відбудовував. На сьогодні в одному з  гуртожитків у будь-яку хвилину мо­же  обвалитися дах, у квартирах си­рість,  немає ані опалення, ані води – одним словом, жодних умов для життя, хоча там проживають як дорослі, так і малі.

– Можливо, цьогоріч нам вдасть­ся зрушити з місця проблему передачі гуртожитків у комунальну власність міста, – каже Ростислав Сліпець. – Пер­ше, що вдалося конкретно зро­би­ти, це знайти власника. Згідно рі­шен­ня "Про порядок приватизації об'єктів комунальної власності в 1995р.", майно, яке не увійшло до статут­ного капіталу акціонерного товариства, є власністю Львівської обласної ради (виходить, гурто­житки весь час мали власника, а він, вияв­ляється, забув, що їх має. – Ред).

Окрім цього, восени 2012 року на зустрічі з мешканцями цих гур­тожитків колишній голова Львівської облради, а сьогодні депутат Вер­ховної Ради України Олег Панькевич обіцяв вирішити проблему з ре­монтом, аби місто могло взяти гур­тожитки на баланс. 4 лютого ви­ко­навчий комітет Буської міської ради написав звернення головам ЛОДА та облради М.Костюку та П.Колодію щодо вжиття заходів з проведення ка­пітального ремонту у двох гурто­житках. Оскільки лише після цього їх можна буде взяти на баланс міста і надати дозвіл його мешканцям на  приватизацію займаних ними приміщень.

За радянських часів, коли квар­тирна черга не тільки існувала, а й реально «рухалася», гуртожитки були «перевалочним» пунктом для моло­дих спеціалістів на шляху до окремої квартири. Та після розвалу Союзу мало­комфортні кімнати стали постійним і єдиним місцем проживан­ня для півсотні бущан. Чекаючи на квартири, люди на­роджували дітей, а тепер навіть онуків доглядають все у тих же тимчасових помешканнях.

Тож маємо велику надію, що обласна рада не забуде про свої гуртожитки хоча б для того, аби нарешті здійснилася мрія людей. Та й це, погодьтесь, буде реальним кроком для реалізації тих зобов’я­зань, з якими депутати, особливо перед виборами, йдуть до людей і просять, аби ті їх обрали.

Інна ПАЛАМАР, знімок автора