Наш земляк, фехтувальник Антон Дацко 4 вересня став срібним призером Параолімпіади у Лондоні в змаганнях на рапірах серед спортсменів-візочників, поступившись фінальному поєдинку представнику Китайської Народної Республіки Ху Даоляну з рахунком 10:15. Нагадаємо, що на попередніх Параолімпійських іграх у Пекіні Антон Дацко показав сьомий результат у рапірі і десятий у шаблі. Фехтуванням бущанин, якому зараз 29 років, займається з 2003 року, у збірній – з 2005. У великий параолімпійський спорт потрапив після спартакіади Львівщини, де його помітив майбутній тренер А.Колєсніков. Майже десять років наш фехтувальник наполегливо торував шлях до спортивного Олімпу. І ось перемога у Лондоні, яка принесла не лише срібло – 17 вересня
Президент України нагородив Антона Дацка орденом "За заслуги" ІІІ ступеня, а тренеру Світлані Колєсніковій присвоїв звання "Заслужений працівник культури і спорту".
Неодноразовий переможець і призер етапів Кубку світу та Європи. Дворазовий чемпіон світу 2011 року (Італія). Кращий спортсмен 2011 року за версією Європейської федерації фехтування серед інвалідів. Засновник та член виконкому реабілітаційно-спортивного клубу інвалідів "Вікторія". Депутат Буськоі міської ради. Почесний громадянин Буського району. І це ще не весь перелік досягнень і регалій нашого земляка Антона Дацка, якого сьогодні ставимо у приклад молодому поколінню надбужанців. Але насамперед це володар сильного духу.
Ще у 16 років Антон впав з дерева і отримав травму хребта, після якої з візка уже не встав. Тоді, за чотири роки, у його життя прийшов спорт. Перед цим було спеціалізоване професійне училище та реабілітація за підтримки громадської організації "Стимул". Саме під час реабілітації майбутній чемпіон пізнавав спорт. Спочатку переважно ігрові види: баскетбол, дартс, теніс. Утім, із спеціальних секцій для інвалідів були лише фехтування та лучники. Відтак, вибір впав на фехтування.
Тренується спортсмен у Львові, бо у Буську немає професійних спортивних секцій для інвалідів. Та й загалом тут лише деякі соціально значимі заклади у місті частково пристосовані до потреб візочників. "Принаймні, пандуси встановили де-не-де, – каже Антон, – але це не тільки проблема мого рідного Буська". Впродовж шести років спортсмену доводилось їздити громадським транспортом на тренування до Львова. «Це дуже непросто, – каже він, – зважаючи на відстань та перешкоди».
Особливо підтримувала мама і рідні. Краще стало після Параолімпіади у Пекіні 2008 року, коли депутати Буської районної ради виділили Антону кошти на придбання автомобіля. Отож зараз легше добиратись, хоча й дорого.
Говорячи про умови тренування, призер Параолімпіади зазначає: "Це болюча тема. Йдеться не лише про мене, але й про майбутніх чемпіонів України. Те, де нині доводиться тренуватися у Львові, соромно назвати залом. Напівпідвальне приміщення зі сходами, якими тренеру доводиться мене носити, і без жодних пристосованих для інвалідів санітарно-гігієнічних умов. Думаю, проблему можна вирішити й на рівні області". І зауважує, що кошти, аби створити умови для тренування інвалідів, потрібні порівняно невеликі – значно менші, ніж на новий львівський стадіон до Євро-2012. Він переконаний, що будуть і олімпійці, і досягнення, і молодь з особливими потребами прийде в спорт, аби умови були. Нині у Львові тренуються лише п’ятеро фехтувальників з різними вадами, кілька спортсменів таки полишили тренування, бо змучилися долати труднощі.
Якщо говорити про підготовку безпосередньо до олімпійських ігор, то тут жодних зауважень, каже спортсмен. Всі тренування відбуваються на пристойному європейському рівні, на спеціальній базі в Євпаторії, і фінансування належне. "Але це короткий, передолімпійський період, а такі тренування мають бути постійно, впродовж чотирьох років, у відповідних умовах. Тоді і результат буде в професійному спорті", – запевняє Дацко.
Щодо самих параолімпійських змагів, то Антон виступив чудово. Він вдало пройшов сито кваліфікаційних змагань і в чвертьфіналі зустрівся з Джованні Сільвою з Бразилії. Перевага Антона була очевидною, про що свідчить кінцевий результат (15:5). Ще більш переконливо Антон взяв гору над своїм опонентом у півфінальній дуелі. Поєдинок з італійцем Марко Чимою українець виграв з розгромним рахунком 15:3. От лише в фіналі не зумів впоратися з представником Китаю Ху Даолян. Як не намагався львів’янин схилити шальки терезів на свій бік, нічого путнього з цього в нього не вийшло. У підсумку поразка – 10:15. Втім, "срібло" Параолімпіади – це вагоме досягнення галичанина.
Зараз в Антона Дацка з’явилася нова ціль – отримати вищу освіту в університеті фізичної культури. Щоправда, де саме – у Львові або Києві – ще не визначився. Він мріє зробити й щось корисне для добробуту свого рідного міста. Хоче прищепити молоді любов до спорту і здорового способу життя. А за звання Почесного громадянина району дякує депутатам Буської райради.
Ірина ГАЄВСЬКА
