Часто бачимо дітей, які поспішають в катехитичну школу ім.єпископа Йосифа Боцяна при храмі св.Миколая у Буську. Про історію та діяльність цього осередку духовності розповідає його засновник о.МихайлоСмачило.
Відкрили і … закрили
Катехитизація дітей та молоді проводиться при нашому храмі ще з 2002 року. Спочатку школа знаходилася на другому поверсі дитячого закладу "Берізка". Нам виділили велике просторе приміщення, в якому навчали катехизму, проводили вечори запитань та відповідей, переглядали духовні фільми, організували дитячий ансамбль "Вервечка". Окрім цього, діяв ще один центр – "Милосердя", який допомагав нужденним.
Так тривало 4 роки, допоки не прийшов новий керманич району і попросив звільнити приміщення. З того моменту почалися поневіряння з одного місця на інше. А це, насамперед, діти, молодь, дорослі, це ті, які мають виховуватись у вірі і глибше зрозуміти, що їхня парафія, храм, у якому вони моляться, є місцем духовного зростання, навчання, тобто їхнім домом у ширшому значенні цього слова.
Хто шукає, той знаходить
Впродовж п'яти років центр працював там, де дозволяли – музична школа, середня школа №2, приміщення храму. Але це було трохи накладно і не завжди зручно.Тож два роки тому виникла ідея створити школу у підвальному приміщенні на вул. Чачковського,10. Відтак зробили ремонт, провели освітлення, облаштували меблями, наскільки дозволяє площа, створили невеличку бібліотеку. За спонсорські кошти придбали телевізор з великим екраном. Правда, є й незручності – немає туалету, маленька кімната не дозволяє облаштувати гардероб та коридор, аби діти могли зняти верхній одяг та зачекати на свої заняття. Особливо це відчутно взимку.
Скажу відверто, інколи навіть приємно бачити, що морозяна погода не стає на заваді молодим людям приходити на духовне навчання. А з іншого боку щемить серце: чому люди, котрі тут жертовно працюють, змушені поневірятися по різних приміщеннях? Невже районній, міській владам байдуже, де і в яких умовах навчаються та розвиваються діти – наше майбутнє покоління? Хоча на кожному кроці чуємо наболіле питання: як підняти духовність? Перша відповідь: "А наскільки ми готові сприяти цьому?"
Можливо, хтось думає, що багато вимагаємо, мовляв, і те не підходить і там незручно. Ні, все підходить. Але віддайте нам наше, буде набагато краще. Ми просто не знаємо, чиї пороги оббивати, як просити, аби нас почули.
Мало місця – багато роботи
Попри маленьке приміщення, о.Михайло намагається якнайбільше молоді залучити до катехитичного служіння. Перш за все, він працює над тим, аби зміст і насиченість занять у центрі були цікавими і змінювались водночас з дитиною, яка росте, формується, розвивається. Щоб діти, окрім занять, де безпосередньо вивчається Божа наука, мали ще додаткові можливості удосконалювати власний духовний світ.
Якість роботи катехитичної школи забезпечує відповідна програма, що охоплює дітей віком від 3 до 19 років. В центрі щосуботи діє гурток англійської мови, який веде Любов Наконечна, місцева жителька, колишня вчителька іноземної мови Тернопільського фінансово-економічного інституту, згодом методист, вчитель у Тернопільській школі №16. Переїхавши у батьківську хату в Буську, вирішила безкоштовно ділитися своїми знаннями з надбужанськими дітьми. Нещодавно під її керівництвом в катехитичному центрі проходило театралізоване дійство англійською мовою до Дня матері – дитячій радості не було меж.
Працюємо з перспективою
На сьогодні в центрі щосуботи та неділі активно ведеться робота з катехизації старшокласників; проходить передшлюбна підготовка для молодих пар; транслюються художні фільми та мультфільми на релігійну тематику; працює біблійний гурток, який залучає усіх бажаючих почитати Біблію; проводяться вечори запитань та відповідей…
За словами о.Михайла, цього мало. Зараз він працює над створенням дитячого акапельного гуртка, в майбутньому планує відкрити театральний, математичний та української мови. Хотілось би також організувати християнські дискотеки, дискусійні вечори, зібрати бібліотеку, фільмотеку… Єдина перешкода – в будинку бракує місця…
Інна ПАЛАМАР
