Професія листоноші – важка, проте чоловіки у ній зустрічаються вкрай рідко.
І сьогодні наша розповідь знову буде про жінку, жінку-листоношу, котра вже багато років працює у Красненському відділенні поштового зв’язку. Це Любов Юріївна ПРИЙМА. На початку наступного року вона святкуватиме подвійний ювілей – 55-річчя від дня народження та 30 річницю з початку трудової діяльності на пошті.
Тридцять років тому Любу на пошту привела бабуся Наталія Іванівна Стефанишин. Вона якраз ішла на заслужений відпочинок, а своє місце запропонувала онуці. З того часу Люба й залишилась. Спеціальної освіти для професії листоноші не треба – було б лише бажання та вміння любити і поважати людей. У Люби такі якості є.
"У нашій професії, а втім, як і в будь-якій іншій, просто так люди не затримуються, – зауважує моя співрозмовниця, – тут потрібне покликання. Часто буває, – прийде людина, подивиться, а через тиждень-другий втікає. Тут або працюють роками, або не вживаються взагалі. Адже більшу частину робочого дня треба провести на ногах. У деякі дні необхідно доставити передплатникам багато газет, – і ноги, і руки втомлюються від важкої ноші. Але ми вже звичні. Крім доставки листів, газет і пенсій, листоноша запропонує багато додаткових послуг".
Родом Любов Юріївна з Утішкова, там і розносить газети. Але не тільки в рідному селі, де потрібно обійти до 400 дворів, а ще й на двох хуторах – Переставках і Брикуні. Її робочий день завжди розпочинався спозаранку, адже потрібно було до роботи встигнути і їсти зварити, і по господарству попоратись, і дітей до школи вирядити (це тепер вже діти виросли, дехто й свої сім’ї має). Та з роками звиклося. То ж листоноша, посортувавши поштову кореспонденцію, розклавши газети та журнали за вулицями та номерами будинків, підписавши адреси, "сідлає" свого велосипеда (до речі, минулого року всі листоноші Красненського відділення поштового зв’язку отримали велосипеди) і відправляється уже звичним маршрутом, де на неї чекають пенсіонери і передплатники. І на перешкоді не стануть навіть несприятливі погодні умови.
Вона і комунальні платежі прийме, забере листа на відправку, принесе улюблені газети, а також товари широкого вжитку: макарони, олію, печиво, шоколадки, пральний порошок, мило, канцтовари та ін. Найчастіше такий товар розкуповують на хуторах, – до крамниці далеко йти, а тут листоноша до хати принесе. А іноді одинокій людині просто необхідно виговоритися, тут вже і в ролі психолога доводиться виступити. Листоноша як член сім’ї, – і вислухає, і розрадить, – вона є посередником між світом і самотністю.
І хоч професія листоноші має свої плюси і мінуси, до останніх віднесемо не завжди сприятливі погодні умови, і цілі зграї бродячих собак, та й, зрештою, і невелику зарплатню. Проте, як зазначила Любов Прийма, "мені здається, що кращої роботи немає". А все тому, що вона її любить, тому й все їй вдається. Її, як матір трьох дітей і найкращу листоношу, до Дня Матері відзначили подякою та вручили подарунки. "Дуже важливо, – роздумує пані Люба, – в якому колективі ти працюєш. А наш – дружний колектив однодумців, де відповідальні, порядні, працьовиті люди з великим стажем роботи, які завжди прийдуть на допомогу".
Отож, завдяки професіоналізму і досвіду поштовиків, поштовий зв’язок і в час новітніх комунікацій залишається доступним і зручним засобом спілкування, отримання інформації. Але як би там не було, а уявити наше життя без листоноші неможливо. Саме пошта і її працівники є необхідним ланцюжком зв’язку редакції газети з читачами. Саме завдяки їхній роботі наш тижневик "Воля народу" має можливість "розповісти" своїм читачам останні новини, цікаві історії, поради. Тому всім листоношам бажаємо здоров’я, енергійності, завзяття, працьовитості та професіоналізму.
Лариса ГАРАСИМІВ
