Врятована під час облави. Був колись у Красненському районі присілок Підбір, який у 1950р. російські окупанти стерли з лиця землі, а людей вивезли в Сибір. Жили там до цього дружні і веселі люди, хоч і не багаті, бо земля була бідна, піщана.
Ми, переселенці з Польщі, волею недолі оселилися там в 1946р. великою родиною: троє дітей, тато, мама, дід з бабусею. А татів брат, мій вуйко, з двома доньками поселився в іншій хаті, недалеко від нашої. Там був великий сад, і ми, діти, разом любили там бавитися. Хочу розповісти про один випадок, який запам’ятався мені на все життя.
Одного разу, коли ми були у хаті вуйка, до нього прибіг сусід і повідомив, що треба сховати одну дівчину від москалів-облавників, які ввійшли в присілок і її розшукують. Вуйко, подумавши мить, відповів: "Веди її сюди". Ми бачили, як через садок біжить ця дівчина, маленька така, худенька. Забігла до вуйка в хату. Він не розгубився, швидко вийняв з-під лавки кошик з картоплею, подав дівчині ніж, поставив миску з водою і наказав чистити картоплю. Вона присіла і приступила до роботи. І тут до хати входять облавники. Як правило, перше їхнє запитання було "как живйош?", на яке треба було відповідати "хорошо", бо як же в Союзі можна було жити погано. Але тут вуйко, на моє здивування, раптом відповів, що "погано". Москаль з не меншим здивуванням запитав: "Почєму?" А вуйко каже, що померла йому жінка, і він так мучиться з дітьми без неї. Москаль глянув на нас і запитав: "А ето всьо твої дєті?" Вуйко відповів, що і його, і сусідські. А москаль: "Так бері другую жену", а вуйко йому: "Так шкода буде дітей, бо мачуха – не рідна мати". А облавник: "Тьху, не понравіцца, за коси єйо і на уліцу". Вуйко відповів, що у нас так не заведено, у нас якщо взяв, то на все життя. "Ну і дурак", випалив москаль і разом з іншими забрався з хати.
Так ця незнайома нам дівчина була врятована.
Сьогодні, з відстані 65 років, я уявляю собі, що творилося в душі тієї дівчини в той момент, коли вона чистила картоплю, а перед нею стояли окупанти, котрі її розшукували. Хто вона, звідки, яке мала завдання, що опинилася в тій пастці? І собі думаю, що якби ця колишня маленька, але мужня і відважна дівчина прочитала зараз ці рядки, то впізнала б себе. І так хотілося б про неї щось докладніше взнати і почути від неї, як склалася її подальша доля. Може, відгукнеться?
Ольга ДУБЕНСЬКА-БОРДУН з Заводського
