Головна Цікаво Як журналіст “ВН”, еменесник і ветеринар лелек рятували

Як журналіст “ВН”, еменесник і ветеринар лелек рятували

1363

Тиждень тому, коли Бущина вдруге оговтувалась від останніх витівок зими, журналісту "Волі народу" зателефонували. "Їдемо на порятунок лелек у Полтву, – пролунало у слухавці, – ви з нами?". Не роздумуючи, відповідаю: "Звичайно" і вже за кілька хвилин разом із начальником ДПРП-14 м.Буськ Романом Іваськівим і начальником управління ветмедицини у Буському районі Ігорем Белеєм прямуємо автівкою до місця скупчення бузьків. Не забули прихопити зі собою й корм – аж два величезних мішки риб'ячих голів для порятунку птахів надав Буський консервний завод. У Полтві ж, за повідомленням обласної рятувальної служби, зупинилось близько сорока птахів. Звертаємось за допомогою до голови сільської ради. "Де саме зараз птахи? – запитуємо у Марії Невмержицької. А вона тільки знизує плечима: "Наразі невідомо, усім селом шукаємо. Люди у нас такі, що не дадуть чорногузам загинути".

Виявляється, два дні тому, у той час,коли  вирувала стихія,  не ли­ше місцеві, але  й пасажири  елек­трички бачили зграю лелек у заплаві поблизу колії. Навіть вдалося полічити зморених птахів – аж 37. "Очевидно, хтось зателе­фонував на цент­раль­ний пункт "101", – каже Марія Во­лодимирівна.  – Але вже сьогодні на тому місці дзьобастих не видно. Очевидно полетіли краще місце шукати?". "Один із сільських де­путатів Віктор Калиняк навіть вирушив на їхні пошуки, але туди, де вони могли осісти, без лижів не по­трапиш. Та  можемо піти і пересвід­читись», – пропонує сільський голова. На що ми погоджуємось.

Дорога навпростець – більше кілометра. Сніг по коліна. Але йдемо, бо твердо вирішили допо­могти птахам. Минаємо колію й оглядаємо все довкола. Ні, немає. Чорно­кри­лих і справді слід  простиг. А ми ж їм їжу привезли. Шкода. Залишається сподіватись, що на новому місці, де зупиняться пер­наті, люди також прийдуть на допомогу.

А ми прямуємо до місцевої водойми, де давно оселився бузько Петька (на знімку), як його лагідно називає  господар ставка Анатолій Смик. Рибу залишаємо для полт­в'янського чорногуза, який, до слова, під час хурделиці підняв на ноги ледь не півсела разом з усіма праців­никами сільради. Птаха шукали до пізньої ночі, аби вберегти від стихії. Але той нікому не дався в руки. Утік, сховався. Гордий. І зараз зверхньо поглядає на чужих, перелітаючи з берега на берег. Близько не під­пускає. "Чекає на свою пару, – каже Анатолій Петрович, – ось прилетить його лелеченька і оселиться  пара у гнізді. Поки що парубкує".

Ми ж  повер­таємось додому, так і не виконавши свою місію. Рятувати ж бо нікого. Та й загалом з кожним днем все тепліше, отож від холоду бузькам  потерпати не доведеться. Хіба що від ви­снажливого перельоту і голоду. Та кожен у своєму селі мо­же до­по­могти чорнокрилим, підго­дувавши їх. Ідеальна їжа для лелек – жива прісноводна або відігріта морожена риба, м'ясо і, звичайно, миші та жаби. Останніх вони впо­люють собі самі. А ось варену кар­топлю, хліб і зерно бузькам давати не  рекомендують, бо матимуть птахи проблеми зі стравоходом. Пам'ятайте, чор­но­гузи – не веге­таріанці. А ще відганяйте від птахів собак. Допо­можіть живим сим­волам  нашого бузецького краю перезимувати цю весну.

Ірина  ГАЄВСЬКА