За участі громадськості, політичних сил, депутатів районної ради у Буську відбулась наукова конференція (наголошу на слові, «наукова», а не громадські слухання) щодо перспектив видобутку на т.зв. Олеській площі відомою американською компанією "Шеврон" природного газу зі сланцевих порід. Це була завершальна сьома зустріч: 4 – відбулись на Івано-Франківщині, 3 – на Львівщині – у Миколаєві, Кам'янці-Бузькій і нарешті у нас (для трьох районів – Буського, Золочівського та Перемишлянського). Про різні погляди на проблему – у цьому матеріалі, який носить характер дискусії. Дискусії, яка триває.
Економічна незалежність чи можлива екологічна небезпека?
Ось перед таким вибором, і дуже непростим постала Буська громада. Ціна питання досить висока, бо від цього залежить майбутнє як країни в цілому (ми ж бо не агенти "Газпрому"); так і території, де можливий видобуток газу зі сланцевих порід (а значить мільйонні інвестиції в регіон), новітню технологію якого нам пропонують потужні транснаціональні компанії – Шелл (Юзівська площа) та Шеврон (Олеська площа). Тому гріх не скористатись з такого шансу. Хоча, з іншого боку, є небезпека отруєння води. Навіть прем'єр Азаров визнав, що загроза для екології від видобутку сланцевого газу існує. Утім це нормально, бо "в будь-якому промисловому виробництві є ризики, і завдання технологів їх мінімізувати». Але ж ми знаємо, як в Україні дбають про довкілля. Тому цілком природне занепокоєння громади.
«Шеврону» довіряємо при умові
Ризики мабуть більші не стільки з приводу вже випробуваної не один рік американської технології, що дозволила США – донедавна країні-імпортеру вуглеводнів – суттєво збільшити власний видобуток газу (двічі зменшивши ціну) з перспективою експорту його у Європу. Та й, мабуть, погодяться зі мною більшість з тих, хто брав участь в цьому семінарі, що на багато питань американська сторона дала досить вичерпні і фахові відповіді, зокрема про особливості технології видобутку природного газу зі сланцевих порід і про небезпеки, які можуть виникати в процесі розвідки, буріння та промислового виробництва.
Говорили представники «Шеврону» переконливо, не ховаючи ризиків. Так що після 8 годин професійної розмови у багатьох склалась думка, що ми таки можемо довірити їм пошуки та розвідку природного газу зі сланцевих порід при умові:
1) жорсткого дотримання всіх необхідних технологічних норм, які забезпечать захист довкілля;
2) постійного моніторингу за технологічним процесом та станом навколишнього середовища.
Ризики перебільшені
Екс-депутат Тарас Стецьків, який довший час працював у комітеті з паливно-енергетичних питань, каже, що залучення потужних транснаціональних компаній дозволить Україні позбутись принизливої і політично вмотивованої залежності від Росії. На його думку, екологічні ризики перебільшені і носять політичний характер. Без сумніву, необхідний на кожному етапі робіт суворий контроль з боку, насамперед незалежних екологічних організацій.
Подібну позицію зайняли і запрошені на семінар експерти. Зокрема, Валерій Боровик, представник альянсу "Нова енергія України", переконаний, що люди, які готові вислухати фахові пояснення, знімуть свою категоричність. А щодо головних застережень, то вони, на його думку, сформовані не самою громадою, а деякими екологічними організаціями та політичними позиціями окремих партій. Хоча, в принципі, ніхто не проти збільшення видобутку нетрадиційного газу як одного зі шляхів до енергетичної незалежності держави. Застереження, і цілком справедливі, висуваються щодо можливих екологічних проблем, пов'язаних перш за все з тим, що в Україні цілеспрямованих робіт щодо геологічного вивчення видобутку газу зі сланцевих порід не проводили. Хоча, з іншого боку, традиційний видобуток вугілля наносить довкіллю не лише більшої шкоди, а й супроводжується численними людськими жертвами.
Хто каламутить воду?
Щодо інших засторог, які стосуються непрозорості укладання угод (йдеться насамперед про компанію "Шелл", з нашим "Шевроном" – угоди ще не укладені), то Михайло Гончар, «Центр номос», зауважив, що іноземні компанії змушені грати за існуючими правилами – таке нині українське законодавство. Чому його так поспіхом змінили, свідомо усунувши від процесу місцеві органи влади та громадськість, ми уже детально інформували устами нашого народного депутата Ірини Сех. Тобто, варто говорити і про можливу корупційну складову проекту. А поспішне створення своєрідних фірм-прокладок може бути цьому підтвердженням. Як і те, що основні прибутки від видобутку будуть осідати в кишенях найближчих до влади ділків, а не працювати на державу в цілому та регіон зокрема.
Небезпека від українських законів
Нещодавно в ексклюзивному інтерв'ю для районних ЗМІ Ірина Сех – як голова парламентського комітету з екології – повідомила багато цікавої інформації, яка проливає ще більше світла на природу засторог щодо реалізації таких проектів. Бо іноді доходить до абсурду, коли звинувачують "Свободу", яка своєю непоступливою позицією щодо видобутку сланцевого газу ніби працює на інтереси "Газпрому". "Ми за енергетичну незалежність, – каже І.Сех. – Але у нас достатньо традиційного газу. Проте цікава деталь: якщо його розвідка відбувається коштом держави, то ліцензії на видобуток отримують приватні структури.
Щодо сланцевого газу, то мені вдалося ознайомитись зі звітом компаній американському уряду.
Отож, самі інвестори мають досить застережень, пов'язаних насамперед з проблемами українського законодавства. Йдеться, зокрема, про відведення землі для суспільних потреб – у США зовсім інша процедура. Американці занепокоєні також станом інфраструктури – з ким і як вони працюватимуть, куди відвозитимуть відходи, де і як їх зберігатимуть тощо. Тут у нас серйозні проблеми. Як і з зараженою водою та повітрям. Тому обов'язково буду ініціювати перш за все комітетські слухання: у цій царині треба наводити лад, особливо в екологічних законах, багато з яких мають яскраво виражений лобістський характер", – акцентувала Ірина Сех.
Чорнобиль, фосфор, сланець…
Окрім цього, виникають безліч інших питань, які мають стосунок до нібито безпечної, випробованої роками американської технології. Вони були озвучені під час семінару, зокрема від депутата Богдана Глови (його окрему думку детальніше читайте на цій сторінці), а також депутата Богдана Гринишина – щодо можливої зміни хімічного складу води після того, як свердловина закриється. Бо ж мусимо розуміти: кажучи нині про сланець, ми ставимо на шальки терезів проблему енергетичну і проблему питної води. «І тут нам слід бути відповідальним перед народом і нашими дітьми. Адже якщо заміна сланцеві існує, то заміни воді немає", – резонно зауважує голова облради Петро Колодій.
Ця теза спала мені на думку, коли почув, що у вівторок впав дах на укритті Чорнобильської АЕС. Радіація ніби в нормі. Але ж ми знаємо, як усе у нас робиться. До речі, деякі експерти порівнюють ситуацію зі сланцевим газом із тією, яка була в Україні після спорудження Чорнобильської АЕС.
І хоча американські дослідження довели, що фрекінг (гідророзрив) є безпечною технологією, а прісні водоносні горизонти віддалені більше ніж на 1 км щільними породами (ця відстань ніби унеможливлює міграцію рідин або газу, окрім цього свердловини зазвичай ізольовані шарами цементу і сталевих труб аж до поверхні), проте непередбачувана ситуація може статись і через 30, і через 50 років. Йдеться про можливі зміни в тектонічній структурі, бо Карпати є все-таки молодими горами, територія яких зсувонебезпечна і сейсмічно активна. Тому логічним є навіть можливий мораторій на видобуток нетрадиційного газу (як це зробили у Франції чи Болгарії), законопроект якого нещодавно внесли опозиціонери.
А чи є газ?
Щодо висновків, то вони мають, на мою думку, грунтуватись на наступному. Сланцевий газ в Україні – це ласий шматок, але він поки що віртуальний. Сміливі заяви про "вражаючі" запаси – наразі лише припущення. На цьому, до речі, наголосив і Пітер Кларк, представник компанії «Шеврон» в Україні. "Ми ще не знаємо навіть приблизно місця та потужності можливих покладів. Тому зараз будемо лише розвідувати. А це років зо п'ять. Пробуримо 10-15 свердловин. Затрати на це лише компанії. Якщо запитаєте, навіщо це нам, – відповів щиро – ми бізнесова компанія, і хочемо в майбутньому отримати від своєї роботи прибуток. При цьому наша діяльність буде вигідною і для вас – тих, хто тут проживає – нові робочі місця, інвестиції, програма соціального партнерства, допоміжна система сервісу, – усе це ми гарантуємо. Як і інше: якщо громада відмовиться, то ми шукатимемо іншу. Переконаний, що знайдемо хоч одну. І на її прикладі доведемо свою спроможність. Тоді ви самі захочете бути в черзі, але вже другими".
Справді, сміливі заяви про можливі запаси сланцевого газу наразі є лише припущеннями. А от реально перший кубометр українського сланцевого газу можна буде отримати не раніше 2021 року. Отож добувати його чи не добувати, зважаючи на екологічні загрози і політичні тиски, це справа наступних років. Тому, мабуть, варто не приймати поспішних, тим більше категоричних, рішень. Зважити усі "плюси" та "мінуси", послухати фахівців, експертів. Бо справді йдеться про цивілізаційний вибір.
Микола ІВАНЦІВ
Знімки автора
