Для кмітливих людей спиртова галузь це справжній клондайк із заробляння грошей. До того ж чималих грошей. Надто, якщо йдеться не про один завод, а відразу про чотири, які контролює одна родина.
Походження "паленої" горілки
Українські правоохоронці ледь не щотижня звітують про виявлення чималої партії "паленої" горілки у тому чи іншому регіоні. Час від часу вони накривають і знешкоджують цілі цехи з виробництва підробленої оковитої. А от руки до постачальників спирту, який використовується при виробництві такої горілки, у них якось не доходять, хоча це питання мало б бути найпростішим.
Як відомо, усі спиртові заводи є державною власністю, тож фактично саме держава мала б контролювати кожен літр спирту, вироблений на таких заводах. І такий контроль мав би стати на заваді потрапляння "лівого" спирту в підпільні цехи, де частогусто з порушенням усіх нормативів виробляють "палену" горілку, якою згодом отруюють чимало українців.
До президентства Віктора Януковича всі спиртозаводи були окремими юридичними особами. Тож, фактично кожен директор спиртозаводу був таким собі князьком місцевого масштабу, чи то пак розливу, який князював на своєму підприємстві на власний розсуд.
В.Янукович, який від самого початку свого президентства намагався підім'яти під себе та свою сім'ю практично всю країну, добравшись до спиртової галузі й позбавивши її директорів можливості займатися підприємницькою діяльністю, забрати у них основних засобів виробництва, проте, не зміг. Тож виконавши норму з виробництва спирту марки Х, будь-який директор мав можливість, завізши на завод власне зерно, переробити його на спирт на державному обладнанні, державній воді і державних енергоносіях, продати цей спирт, а виручку покласти у власну кишеню.
Фактично для директора будьякого спиртозаводу головним завданням було домовитися, щоби для нього не надто піднімали план з виробництва спирту, а якщо й піднімали, то за рахунок спирту низької якості.
Скажімо, Вузлівський спиртозавод здатний виробляти у день 2800-3200 декалітрів або 38 тонн спирту. І 10-15 відсотків виручки з цього виробленого спирту осідає в кишенях керівництва заводу; хоч воно і скаржиться, що спиртозаводи через застаріле обладнання, яке не дозволяє виконати спущений з гори план збиткові. Літр спирту сьогодні коштує 16-28 грн, залежно від якості. Помножте його вартість на понад 3 тонни "лівого" спирту, які дирекція має щодня, і вам стануть зрозумілі масштаби заробітків спиртовиків.
Спиртові «барони» Львівщини
Родиною спиртових баронів Михайлівих, які ведуть свій напрочуд успішний спиртовий бізнес ще з початку 1990 років, телеканал ZІК зацікавився ще у 2012 році, присвятивши їм одну з програм "Хто тут живе?".
Як з'ясували журналісти ZІКу, Петро Петрович Михайлів, родоначальник цієї родини, ще на початку 1990 працював на Вузлівському спиртозаводі разом зі своїм майбутнім зятем Ігорем Пилиповичем Ворошилом. Потім Михайлів стає керівником цього спиртозаводу, а його зять Ворошило директором Борокського спиртозаводу. У 2012 році Ігор Ворошило повертається на Вузлівський спиртозавод, де займає посаду керівника, а його тесть Петро Михайлів, який на той час уже досягнув пенсійного віку, стає його заступником.
Того ж року керівником Борокського спиртозаводу Михайлів ставить свого заступника з виробництва Володимира Пелеха.
Третій спиртозавод, який перебуває під контролем родини Михайлівих, Сторонибабський. Його очолює син Петра Петровича Андрій, який свій трудовий шлях починав разом із батьком та чоловіком сестри Ігорем Ворошилом на Вузлівському спиртозаводі зі скромної посади технолога.
Четвертий завод, який контролюють Михайліви, Воютицький. За домовленістю з Партією регіонів вони поставили там свого керівника.
Спиртовий бізнес приніс Михайлівим чималі дивіденди. Ще у 2012 році телеканал 2ІК оцінював їх так:
Петро Михайлів: будинки у селах Вузлове та Зубра під Львовом, кожен вартістю по 1 млн грн, квартира на вул.Чернігівській,23а у Львові вартістю 250 000$;
Ігор Ворошило: будинок вартістю 1 млн грн, квартира у Львові на вул.Гординських,4 вартістю 360 тис. євро;
Андрій Михайлів: будинок у Радехові, квартира на вул.Мечникова у Львові вартістю $180 тис.
Відібравши у спиртозаводів право бути самостійними юридичними одиницями, Янукович поставив на кожен із заводів по так званому "смотрящому", які займалися вивезенням неоподаткованого спирту. Така практика тривала протягом трьох років, а з виникненням Майдану "смотрящі" займалися і забезпеченням поїздок на Антимайдан. Організовував їх на Радехівщині такий собі Юрій Вороняк, а фінансував, як, не боячись подейкують на Бузеччині, директор Сторонибабського спиртозаводу Андрій Михайлів, на той час цілком у дусі часу член Партії регіонів із кількарічним стажем.
Пікети на захист себе хороших
Перемога Майдану внесла у щасливе і заможне життя Михайлівих свої корективи. Не маючи впевненості у тому, що нова влада під приводом боротьби з корупцією чи очищенням підприємств державної форми власності від колишніх регіоналів не добереться колись і до них, вони вирішили зіграти на випередження. І на свято Благовіщення майже силоміць зігнали мешканців села Вузлове, чимало з яких працює на місцевому спиртозаводі, на свою підтримку.
Обурені люди написали про це кільком народним депутатам, вказавши на те, як родина Михайлівих збагачувалася на спиртозаводі й фінансувала Антимайдан, як у часи революції, користаючись безвладдям;, автоцистернами вивозила крадений спирт з території заводу і як представники Радехівської Самооборони, які спершу намагалися перешкодити Михайлівим, досягнувши з ними певних домовленостей, почали супроводжувати цистерни з краденим спиртом і охороняти саму родину спиртових баронів.
Вдалося відшукати одного з підписантів заяви і поспілкуватися з ним. Зі зрозумілих причин чоловік не захотів називати свого імені, тож назвемо його Н.
– Розкажіть, будь ласка, чи справді жителі Вузлового писали ці звернення з вимогою звільнити з посади директора спиртозаводу пана Ворошила?
– Ми справді писали і депутатам Верховної, і обласної ради, проте віз і далі там. Також ми кілька разів виходили на дорогу Радехів-Львів з плакатами, але ніхто не реагує.
– А ви зверталися за підтримкою до громадських активістів?
– У нашому селі громадських активістів нема, а ті, що є за Ворошилом, він їх усіх купив. Ми зверталися до місцевої Самооборони з Радехова, та, як виявилося, опісля нашого звернення на заводі з'явилася табличка "Об'єкт під охороною Самооборони".
– То виходить, що Самооборона захищає директора ставленика Януковича?
– Виходить, так. Ми навіть перестріли у п'ятницю, 25 квітня, на трасі Радехів-Львів учасників автопробігу, участь в якому брала і Самооборона зі Львова. Ті з нами поспілкувалися, навіть заїхали в село. Та навідатися на завод і до Ворошила відмовилися, сказали, що через тиждень. А через тиждень їх Ворошило купить і справі кінець.
З питаннями щодо дій Радехівської Самооборони ми звернулися до Валерія Веремчука, визначеного Андрієм Парубієм координатора по Самообороні у Львівській області.
– Скажіть, чи правда, що Самооборона взялася за охорону таких об'єктів, як спиртозаводи разом з їх одіозними директорами?
– Дійсно, є така проблема, проте сьогодні я б ще не хотів коментувати дії Самооборони Радехова у цьому питанні. Ясно одне, що жоден керівник спиртозаводів, де майже всі часи в період правління Януковича працювали "наліво" і де були "смотрящі" з Донецька, не має залишитися на посаді.
Ігор Михаилів, координатор Самооборони в Радехові, відповів на закиди так:
– Інформація про те, що наша Самооборона захищає Вузлівський спиртозавод та його директора, неправдива. Самооборона не може когось підтримувати чи не підтримувати. У мене головне завдання безпека громадян. Коли з'являються ліві чи праві, то ми реагуємо, щоби зберегти спокій. Хто саме повісив на Вузлівський спиртозавод табличку про те, що його охороняє Самооборона, я не знаю. З цим треба розбиратися.
Звісно, звернувся за коментарями у цій ситуаціїй до Ігоря Ворошила, проте директор Вузлівського спиртозаводу навідріз відмовився спілкуватися з журналістами. Він пояснив, що ніяких коментарів не дає і за всіма поясненнями нам треба звертатися в "Укрспирт".
Питання, чи призначені керівники спиртозаводів на Львівщині за часів Януковича й надалі залишаться на займаних посадах, ми переадресували новому керівництву галузі на загальноукраїнському рівні. Чекаємо на відповідь.
Роман ГОРДІЄНКО (ЗІК)
