Вперто вірила в добро

У горнилі наших новітніх визвольних змагань – другої половини ХХ століття – особливе місце посідають жінки, на чию долю, мабуть, випало значно більше випробувань, ніж чоловікам. Жорстока система знищила звичний порядок і  сутність таких понять, як кохана, дружина, мама, бабуся. На противагу тоталітарній системі постала жінка-борець – за щастя своїх дітей, родини і, зрештою, свого народу. Жінка-звитяжець, яка готова була віддати за свободу власне життя. У когорті таких героїчних особистостей – Орися Матешук, горда дочка Олеського краю, громадська діячка, поет-публіцист, Почесний громадянин Буського району і багаторічна читачка часопису "Воля народу".

О музо, дай мені наснагу,

У бій за правду поведи.

В борні зі злом пішли відвагу,

Бійцем надійним будь завжди.

Орися МАТЕШУК

"Без надії сподіваюсь…

У 2013 році творчий доробок авторки нарисів, відозв, які публі­кувались у вітчизняних та зарубіж­них виданнях, збірок віршів "Від­важні, щирі, неповторні", книг спо­гадів "Незабутня Софія Караффа-Корбут", "Олеська земля – земля героїв", "А ми не скорилися", "А ми лишилися людьми" та інших пуб­лікацій, поповнився новою книгою – віршованою збіркою "Без надії сподіваюсь…" видавництва "Ка­меняр". У ній Орися Матешук звер­тається до своїх читачів вір­шами, написа­ними у різні роки і навіяними пережитим, особливо ви­звольними змагами і періодом заслань. Це "Відповідь окупан­там", "Чо­му?,"На узліску вже  звечоріло", "Колись ви тюремні згадаєте ночі", "Різдвяний вечір у "Бригідках", "Ми йшли у ніч, заку­тані в бушлати", "Контра спем сперо!", "Відважні, щирі, не­повтор­­ні" та багато інших.

Є в авторки жорстокі строфи гіркої прав­ди про нинішнє життя уже нібито самостійної і вільної української держави. І якщо по­рівнювати поезію минулих років і сучасних, то саме у віршах "Із-за грат" поетеса втілює позитивне, життєве і велику віру. В одній із поезій читаємо: "Ми вперто вірили в добро", "хоч і йшли на смерть за честь землі".  Це про них – жінок-героїнь і, зрештою, про саму авторку, нашу зем­лячку, якою гордимося. Її життя – це подвиг.

Ми йшли до бою

Цьогоріч у січні Ірина (Орися) Матешук (до заміжжя Грицина) відсвяткувала 84 річницю з на­го­ди дня народження. А за плечи­ма цієї мужньої жінки – роки визвольних змагів і заслання на Далеку Північ. Опісля були про­світ­ництво і активна громадська діяльність.

Орися Матешук народилась у с.Теребежі Пасічники непо­далік смт.Олесько, у сім'ї Андрія і Бро­нислави Грицинів, відомих у той час громадських діячів і просвітян. У 1939 році батьки переїхали до Львова, де дівчина навчалась у СШ №5 (колишня гімназія ім.Кокору­дзів) і СШ №3. У 1947 році Ірина-Орися вступи­ла на філфакт Львів­ського уні­верситету, а в 1943 за рекомен­дацією стар­шого брата Романа, який в 1944 загинув за волю України, дівчина стає членом Спілки української молоді, дещо пізніше і членом ОУН.

Під псевдо "Маківка" вико­нувала завдання молодіжного підпілля та провідничих членів ОУН і УПА. В 1947 році була впер­ше заареш­тована, у 1948 на ву­лиці заарештували вдруге, а в березні 1949 року військовий трибунал МВС Львівської області засудив її на 25 років  позбав­лення волі за "антирадянську діяльність" та заклики "до боротьби за ство­рення "Самостійної України".

Після львівських тюрем ("На Лонцького" і "Бригідки") навесні 1950 етапована на Далеку Північ, в Мінлаг суворого режиму – в концтабори міст Інта і Абезя (Комі АРСР), а відтак – у Ка­захстан (с.Ка­рабас). І тільки в березні 1959 року після указу про звіль­нення Орися Матешук повер­тається до Львова.

За утвердження державності

Незламності духу цієї жінки варто повчитися. Її не зупинили сталінські табори. З перших днів національного відродження Орися Матешук активно вклю­чається в роботу утвердження державної незалежності Украї­ни. Впродовж 1989-1995 років вона очолювала перше об'єд­нан­ня колишніх політв'язнів – Львівський клуб політв'язнів і репресованих ім.Михайла Со­роки. Її діяльність визнана не ли­ше в Україні і відзначена числен­ними нагоро­дами, грамо­тами, подяками. А Буська районна рада присвоїла їй звання "Почесний громадянин Буського району".

І словом, і ділом

"Сьогодні Орися Матешук ді­литься з нами своїм розумінням сутності життя, розумінням його цінностей, своїм баченням при­зна­чення людини, якій, за христи­янськими законами, належить сіяти повсякчас радість і добро, – зазначає у слові від видавця директор видавництва "Каменяр" Дмитро Сапіга. – Пройшовши тер­нисті дороги, поетеса не розтра­тила тої доброї батьківсько-ма­теринської настанови, суть якої, за Франковим визначенням, для народу жить, вона і нині продовжує невтомно і безупинно утвер­джувати – і словом, і ділом – добро на своїй українській землі".

 Олена Сусул