24 листопада уся Україна у жалобі схилятиме голову перед нашими співвітчизниками – жертвами голодоморів та політичних репресій. У цей скорботний день ми найчастіше згадуємо трагедію вселенського масштабу – геноцид проти українського народу, вчинений комуністичним режимом у 1932-33 роках, і який став нашою національною катастрофою, поставив під сумнів саме існування нації.
Лише протягом 1932-33 років загинула п’ята частина сільського населення України. Люди вимирали цілими селами. Демографічні, соціально-економічні, історико-культурні наслідки тодішніх злодіянь Україна відчуває й досі.
За стратегічним розрахунком сталінського керівництва потрібно було підірвати саме коріння нації, зруйнувати основи усталеної віками народної моралі, витруїти у душах людяність, насадивши натомість режим терору, посіяти страх, підозри, ненависть та жорстокість.
Усього жертвами голодоморів за неповними даними стали від 8 до 10 млн. українців, з них 3 млн. – діти.
У той час, коли Україна вмирала голодною смертю, Й. Сталін на пленумі ЦК ВКП (б) у січні 1933 року заявив, що матеріальне становище робітників та селян поліпшується у нас з року в рік.
Народ перестраждав, стерпів люту наругу своїх катів, але й досі кровоточать зранені серця, болить душа, що звідала горе до краю.
Перша хвиля голодоморів та масових репресій пройшла поряд із нашим регіоном, проте сповна Радянська влада показала свою міць на наших людях зразу ж, прийшовши на Західну Україну в "золотому" вересні 1939 року. Як і на Великій Україні, тут розпочалися масові репресії, планомірне винищення усього українського. Тисячі людей в перші ж дні були закатовані або вивезені до Сибіру. Голод 1946-1947 років ще свіжий у спогадах наших батьків та дідів, які добре знають ціну хліба та ціну комуністичній владі, яка, прикриваючись популярними гаслами, знищувала цілі населені пункти та найкращих представників українства.
Протягом багатьох років тема нищення української нації, нашого геноциду замовчувалася, проте правда про ці страшні та моторошні часи, невинно замордованих голодом українців, масові катування, заслання, репресії має бути відома, а пам’ять – вшанована.
24 листопада запалимо свічки і хвилиною мовчання від 16.00 год. до 16.01 год. вшануємо пам’ять жертв масових репресій та голодоморів, наших співгромадян. Нехай для усіх нас ця хвилина скорботи стане даниною спомину та пересторогою на майбутнє.
Нехай Господь Бог береже Український Народ, аби подібне ніколи не могло стати реальністю знову.
Світла пам’ять усім, хто поліг від свавілля комуністичного режиму!
Слава Україні!
Володимир САЙ, голова Буської РДА
Володимир ЗАМРОЗ, голова Буської райради
