Велике бачиться на відстані. Під нею і розуміється час. і я, і багато моїх ровесників, перебуваючи в 60-70-х роках минулого століття у Львові, чули або ' й знали, що тут проживає і творить талановита художниця Софія Караффа-Корбут. Її графічні естампи періодично прикрашали І деякі публікації в газетах "Вільна Україна" та "Ленінська молодь", а також в літературному журналі "Жовтень". Траплялося, що окремі роботи, позначені СК-К, з'являлися на продаж в художньому салоні, розташованому поруч з готелем "Інтурист" (нині "Жорж"). 1967-го у видавництві "Дніпро" вийшов друком "Кобзар" Т.ГШевченка з ілюстраціями Софії Петрівної, але придбати цю книжку пересічному громадянинові "есесесера" (а тим паче у Львові) було практично неможливо. Ще раніше (в 1964-му) в приміщенні спілки художників була розгорнута перша (і остання за життя художниці) у Львові персональна виставка лінограв'юр. На жаль, нині залишилось небагато щасливців, котрі мали честь бачити свіженькі оригінали талановитої майстрині – адже минуло рівно півстоліття…
Як це у нас часто буває, заслужене визнання таланту С.П.Караффи-Корбут сталося вже після її смерті. За рік до цього, творчість художниці була представлена на здобуття Шевченківської премії, але, на жаль, відхилена Оргкомітетом (як писав Борис Мозолевський – "Прощавай, прощавай підполковнику // В генерали хитріші пройдуть…). В останні ж роки вийшли друком низка книжок про художницю (як, наприклад, "Графиня з Куткора" О.Думанської), найкращою з яких (на даний час) слід вважати повномасштабне дослідження Б.Гориня "Графічна Шевченкіана Софії Караффи-Корбут" (К.: Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2014 192 с.).
Той, хто тримав у руках це видання, не може залишитись байдужим після ознайомлення з його змістом, оскільки книга – це сплетіння трьох головних сюжетних ліній: поетичної творчості Тараса Шевченка, художнього доробку Софії Караффи-Корбут і авторського осмислення Богданом Горинем цих двох явищ української культури. Є ще й четверта лінія – лаконічний, але доволі вичерпний виклад біографії художниці з хронологічним каталогом графічної Шевченкіани СК-К. Все це у поєднанні з високоякісним друком перетворює названу книгу (чи радше книгу-альбом) на першокласне подарункове видання, здатне по-новому розкрити геній Шевченка через візуальне відтворення його окремих сюжетів в уяві талановитої художниці.
Скажете, що таке видання дублює ілюстрований "Кобзар"? (До речі, виданий у повнішому вигляді та поліграфічно якісніше видрукуваний "Каменярем" 2011-го року). З такою думкою я категорично незгоден. Як-не-як, але навіть короткий віршований твір з однієї строфи містить інформацію на декілька художніх полотен, а що вже казати про балади чи поеми? Зрозуміло, що ілюструючи певний твір Шевченка, С. Караффа-Корбут акцентувала свою увагу на вибраному фрагменті. У поєднанні з текстом ілюстрація утворює тісне єдине ціле, і саме так побудована згадана книга: парні (ліві) сторінки її розвороту містять фрагмент з "Кобзаря", а непарні (праві) -ілюстрацію художниці. Зрозуміло, що у повнотекстовому виданні творів Т.ГШевченка технічно неможливо досягти такої гармонії текст+рисунок і читач повинен сам віднайти її, інколи гортаючи книгу вперед чи назад. Не кожному на те вистарчає терпіння, тому прочитання "Графічної Шевченкіани." Б.Гориня набагато повніше розкриває як творчість Софії Караффи-Корбут, так і нашу образну уяву про героїв Кобзаревого поетичного безмежжя.
Поздоровляючи пана Богдана Гориня з віднайденням оптимальної форми представлення небесних висот творчості Тараса Шевченка і Софії Караффи-Корбут маю надію, що громадськість належно оцінить появу такої неординарної книжки, яка цілком заслуговує Шевченківської премії, що було б гідним пошануванням також і пам'яті художниці, за життя якої нечесна кон'юнктура позбавила її цього закономірного визнання.
Василь ГУМЕНЮК, кандидат біологічних наук, с.Яворів на Гуцульщині
