Поволі відходить у минуле відгомін передвиборних баталій, ейфорія шалених обіцянок, що людська доброта стане нормою у нашому повсякденному житті. Настають будні з усіма їх життєвими проблемами. Більшість з тих, хто обіцяв бути уважними до життєвих клопотів людей, не їдуть у села, не йдуть у будинки-опіки, не збирають віча тощо. "Слуги народу" чекають нової нагоди, аби зустрітися з електоратом.
Але мав би великий гріх, коли б говорив, що всі такі. Заради правди, хочу визнати, що є люди, які свої слова, обіцянки не кидають на вітер – ні в час політичних кампаній, ні в будні. Вони роблять добро ближньому системно, особливо, коли людина знаходиться в тяжкому матеріальному чи духовному стані. Саме до цієї категорії людей належить Володимир Дмитрович Кожан, який, до речі, балотувався депутатом до Верховної Ради України.
Щоб не бути голослівним, наведу кілька прикладів. Стефанія Петрівна Лехів із х.Бажани, багатодітна мати, виховала 12 дітей (семеро дочок і п’ятеро хлопців). Але сталося так, що сьогодні вона живе одна, рідних і близьких біля неї немає. Гірше того, Стефанія Петрівна потрапляє у лікарню, їй роблять операцію. І коли В.Д.Кожан довідується про це, надсилає великий кошик вітамінно-харчових продуктів, які вкрай необхідні прикутій до ліжка людині. І це зроблено не в час виборчих баталій, а цими днями.
Інший яскравий приклад. До мецената Кожана звернувся незрячий із Топорова з проханням надати допомогу у придбанні спеціального телефонного апарату, який вкрай необхідний сім’ї інваліда. Сьогодні це прохання задоволене, і людина щиро вдячна за допомогу.
А коли Володимир Дмитрович довідався, що мати трагічно загинулих в автомобільній аварії двох синів має велику матеріальну скруту, він і тут поспішив з допомогою. Цей випадок особливо характерний. Мати не сподівалася, що її біду і горе розуміє, здавалося б, стороння людина.
Люба Лук’янівна Горошко довший час не могла вирішити такої "дрібнички", як одяг та взуття для свого сина-велетня. Її відсилали з однієї установи до іншої. І тільки звернення до В.Д.Кожана вирішило цю сімейну проблему.
По правді сказати, тяжко знайти таку сферу діяльності, у якій не співпрацював меценат і благодійник В.Д.Кожан. Завдяки його фінансовій підтримці світ побачив близько десяти книг, частина з яких була представлена на Міжнародному Форумі видавців у Львові. А такі книги, які також здійснено його коштом, "Патріарх Філарет", "Місія Бандери", "Моє дитинство струнами бринить", він подарував районній бібліотеці. Володимир Кожан є постійним спонсором пісенних фестивалів "Підкамінь", "Дитина у колі родини", "Сурми звитяг".
Сьогодні під шефською опікою Володимира Дмитровича знаходяться сиротинці Львова та області, один будинок дитини та діти із вродженими вадами. За його власні кошти придбано комплект апаратури для ультразвукової діагностики для однієї із районних лікарень. А Буська ЦРЛ за його кошти відновила подачу води у медичний заклад.
І до нашої проблеми В.Д.Кожан віднісся з розумінням. Нашому реабілітаційному центру, що знаходиться у с.Волиця Деревлянська, вкрай необхідно було реконструювати кухню. Знаючи, що Володимир Дмитрович до таких проблем ставиться дуже уважно, звернувся до нього за допомогою. І, що приємно, наше прохання найближчим часом буде вирішено.
Вищенаведені приклади – це лише невеликий штрих його благодійної діяльності. І на цьому фоні образливо чути плітки, нібито Володимир Кожан свого часу дарував церквам образи, а потім їх відбирав. Таким людям, і тим, хто розпускає такі божевільні думки під час передвиборної кампанії, хочеться відповісти словами апостола Павла "…киньте брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму…".
Михайло ШЕВЧЕНКО, директор ЛОБО реабілітаційний центр "Ваша надія"
