У рамках проекту "Цікава людина", започаткованого районним відділом культури та Товариством «Просвіта», яке очолює Людмила Ціхоцька, нещодавно у РНД відбувся ще один майстер-клас, цього разу з виготовлення ляльки-мотанки. Його провела педагог Буської другої Галина Сень (на знімку вгорі), а про ляльку-мотанку розповіла директор Буської дитячої бібліотеки Галина Гораль. У мистецько-краєзнавчому заході взяли участь не лише працівники бібліотеки та Народного дому, а й учні Буської першої школи разом зі своїм педагогом.
Лялька-мотанка є прадавнім оберегом. Їй вже понад 5 тисяч років. Такі ляльки можна знайти у будь-якій країні. Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей та бід. Такі ляльки можна було бачити в будь-якій селянській оселі. Вони виконували різні функції – охороняли житло, дітей, сон, берегли господарство.
Ними любили бавитись діти. Та, на відміну від звичайної ляльки, у мотанки відсутнє обличчя, а замість очей, рота – хрест з ниток. Їх виготовляли з натуральних матеріалів (сіна, соломи, дерева, трави, сухого листя, тканини, шматочків старого одягу, ниток). Все це кріпилось одне до одного способом перекручування або перев'язування, не застосовуючи ніяких інструментів – ні ножиць, ні голки. Кольори, які використовували для ляльки, несли свою символіку: жовтий – Сонця, оранжевий – хліба, малиновий – здоров'я, рожевий – достатку, світло-коричневий – втілення землі, світло-зелений – красу і молодість, фіолетовий – мудрість.
Ляльку-мотанку дарували людям, з якими існували родинні зв'язки, добрі стосунки, гарні відносини, а, виготовляючи її, людина мала мати чисті помисли. Існувало три види мотанок: лялька-немовля, баба-берегиня і наречена. Ляльку-немовля спеціально робили для маленьких дітей, аби вберегти їх від різних хворіб. Тоді біля дитини клали ляльку, яка й забирала на себе всю негативну енергетику. Після чого тканину з ляльки розмотували і спалювали, а основу (сіно, солому) віддавали худобі.
Коли дівчина виходила заміж і йшла в невістки, то мати виготовляла для неї ляльку-мотанку, яка була б для неї своєрідним оберегом у новій родині. Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї: всередину вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла.
Галина Сень не раз бачила ляльку-мотанку, то ж захотіла зробити її власноруч. Методику виконання знайшла у газеті "Кримська світлиця". Галина Іванівна зі своїми вихованцями виготовила кілька ляльок-мотанок і кожна – по-своєму цікава. На майстер-класі використовували шматки тканини і різнобарвні нитки.
Загалом для голови беремо два шматки білого полотна, з одного скручують валик, який обгортають іншим шматком тканини. Оскільки обличчя у ляльки-мотанки немає, бо, як вважали наші предки, через нього у ляльку міг ввійти злий дух, то на голові з різнобарвних ниток 2-3 кольорів (звичайно, щоб вони гармоніювали) робили хрест. Мотають за рухом Сонця, роблячи непарну кількість намоток, спочатку вертикально, потім – горизонтально. Руки виготовляли з білої шерстяної нитки, складеної у кілька рядів, поверх якої намотували кольорові нитки. Їх кріплять до тулуба, на грудях мотаючи червоною ниткою у вигляді хреста, адже хрест – символ Сонця.
Тепер треба ляльку-мотанку одягнути. До тулуба примотуємо вишитий фартушок і спідничку. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній, обов'язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток.
Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка, що символізує зв'язок з небом. Ми ж на майстер-класі зробили ляльці-мотанці волосся: у кілька рядів склали шерстяну нитку, її середню частину обмотали іншими нитками, зробивши потовщеною до центру – вийшов обруч, який кріпимо ззаду голови, а з кінців ниток сплітаємо косу.
Робота тривала близько двох годин: хтось виготовляв ляльку-мотанку, інший йому допомагав чи спостерігав, запам'ятовуючи почерговість дій, аби зробити такий оберіг вдома, – але байдужих не було. Працювали і дорослі, і діти. Кожен готовий виріб різнився: лялька-мотанка бібліотекарів Людмили Михалюк, Ані Лех та Лесі Цюпки красувалась у віночку з різнобарвних стрічок, директор РНД Ганна Грушицька використала для елементів одягу червоне і чорне мережива, директор Народного дому смт. Красне Марія Глова одягнула ляльку-мотанку у хустку. Осягнувши ази науки на майстер-класі, Марія Данилівна подібний захід проведе і для красненських мешканців.
Діти та дорослі дякували педагогу Галині Сень за знання і вміння, якими вона поділилась, а керівник відділу культури Людмила Ціхоцька нагородила її та Галину Гораль дипломами і вручила подарунки.
Лариса ГАРАСИМІВ
