28 червня учні танцювально-хореографічної студії "Плеяда" при Красненському Народному домі святкували дворіччя від часу відновлення колективу. Здавалося б, така маленька дата, проте як сильно об'єднала дітей в одне ціле.
Раніше "Плеядою" керувала Мирослава Сусол. Вона продовжила справу свого чоловіка Олега Сусола, який трагічно загинув. Якраз Олег стояв біля витоків Мистецького центру "Плеяда", заснованого у 1996 році. Над його творчими програмами та постановками працювали Олексій Нагорний та Іванна Мацко. На жаль, довелось призупинити свою діяльність через нестачу коштів, зокрема для оренди приміщення у Сторонибабській школі, та учні ніколи не переставали пам'ятати про нього та своїх вчителів.
Пройшов час, ті самі учні підросли, самі стали хореографами. Тож молоді, повні енергії та ідей, Мар'яна Козак, Юлія Сандалова та Ірина Цьох за підтримки директора Народного дому смт. Красне Марії Глови, депутата облради Богдана Козака та сільського голови Олега Лотоцького, які безкоштовно надали приміщення для занять хореографією, організували набір юні, котра сьогодні щиро дякує цим людям. Відтак молодь отримала можливість розвивати в собі талант танцю.
Хоча вік колективу ще доволі малий, та він вже встиг виступити на сцені театру імені Марії Заньковецької у Львові, своїми танцями милували глядачів в різноманітних програмах і концертах району, де його відзначили численними грамотами та подяками.
Особисто для мене, як вихованки колективу, "Плеяда" – це щастя бути собою. Думки й почуття можна висловлювати по-різному: за допомогою тексту, малюнка, музики тощо. Кожен обирає на свій смак. для мене способом життя, його творчим наповненням став танець, який обрала ще змалку. Свою мрію втілюю в життя вже другий рік у танцювально-хореографічому колективі "Плеяда"під керівництвом Мар'яни Козак, який двічі на тиждень скликає моїх друзів-однодумців на заняття до Народного дому смт.Красне. Наш керівник і наставник поставила перед нами мету: розвиток не тільки фізичний, але й духовний. Тому, ведучи кожного з нашого танцювального колективу у магічний світ танцю, Мар'яна Богданівна вчить розрізняти танцювальні напрямки – східні й латиноамериканські, класичні й так звані "контемпорарі", допомагає висловлювати особисті почуття кожного з нас, бути сильними і слабкими, войовничими і ніжними водночас. Завдяки їй ми згуртувалися і прагнемо зібрати друзів, які готові обмінюватися досвідом танцю та невпинно вдосконалюватися, навчатися, працювати, розширювати свій потенціал, зрештою – танцювати. Танцювати так, як це варто робити – з повною віддачею.
Скільки чудових і гарних танців ми вивчили! І кожен з них має свою неповторну
душу. Мабуть, не дивно, що найулюбленішим з них став танець "Квітка-душа", щирий, емоційний, як душа моєї України, "ніжна і жива, що шукала щастя".
Ми не раз виступали перед глядачами з цим номером, але кожна з учасниць "Плеяди" не може завчено повторювати один і той самий рух, навіть якщо знаємо напам'ять: щоразу це щось нове – з'являються нові емоції, відчувається новий порив. Навіть від одного руху танцівника у глядача може перехопити подих, коли цей рух наповнений не тільки фізично, але й духовно.
Я мрію, щоб якнайбільше людей долучились до мого захоплення. Нехай не на професійному рівні, нехай не знаючи жодної назви чи теорії. Не треба спеціальних навичок, аби подарувати собі радість руху, щоб відчути щастя бути собою -щастя, яким кожного обдаровує танець!
Ми щиро вдячні людям, котрі допомагають нам втілювати наші мрії.
Вікторія ДЗЮБА, учениця танцювально-хореографічного колективу
