Портрет Кобзаря милує зір у кожній вкраїнській оселі, де цінують традиції і звичаї. Та сьогодні відчувається, що радше місце поета не стільки в рушничку та "Кобзарі" на полиці, як у серцях і душах наших. Шевченко для нас, як Біблія. Бо і сьогодні, читаючи його вірші, кожен знаходить в них щось дороге і близьке серцю. У цьому, мабуть, і полягає феномен генія, який кидає насіння в земний грунт, а відійшовши на небо, чекає паростків. І вони сходять. У наших думах, діях, вчинках. Шевченко в моєму житті. Він з нами, він поряд, він вслухається і підказує, його читаємо і знаходимо відповіді на свої запитання. Над цим роздумують педагог-словесник з Андріївської школи Марія Кравчук і учениця з Красненської першої Зоряна Гулка.
Марія Омелянівна Кравчук (на знімку зліва) ось уже понад 20 років викладає українську мову і літературу в Андріївській школі. За якісну підготовку учнів до Міжнародного мовно-літературного конкурсу знавців творчості Тараса Шевченка (її учениця Ірина Клочник двічі займала ІІІ місце в обласному турі конкурсу) п.Марію нагородили поїздкою до Канева.
– Шевченко – людина надзвичайно правдива, – роздумує моя співрозмовниця, – бо з дитинства увібрав в себе оту правду і жив за тими принципами. А коли варто з-поміж інших його особливостей виділити лише одну, то я б назвала його Генієм правди. Людині правдивій і чесній важко було в усі часи, та сьогодні, мабуть, найважче. Але Шевченко якщо і має бути прикладом, то, власне, прикладом тієї правди, не дволикості, не двосторонності, не вибирання вибірково тих цитат, яких потрібно, і замовчування того, що є. Якщо правда, то правда до кінця. І в тому, на мій погляд, Шевченко – найбільший геній.
Для мене Шевченко є, перш за все, людиною правди, яка веде нас. Доля народу його повсякчас турбувала, він завжди залишався з народом. Завжди залишався українцем, хоч так мало часу був на Україні, – у ньому жив український дух, чого, власне, зараз нам так бракує. І, мабуть, він, як ніхто інший з поетів, не розкрив так глибоко тему жінки – з болем, переживаннями і любов'ю до неї.
Мужицький син, кріпак, школяр Моринського дяка-п'яниці, самоук, професор графіки Петербурзької академії мистецтв, геніальний поет, революціонер-демократ, мислитель-бунтар, великий громадянин, інтелігент з душею вселюдського милосердя… І все це він – Тарас. Його правдолюбство і сьогодні заставляє замислитись.
У 2011 році я побувала на екскурсії в музеї Тараса Шевченка в Каневі на Чернечій горі (з Буської другої ще їздила Галина Олійник). Там я не вперше. І, здавалось би, словесників важко чимось здивувати, тим паче з такої багатогранної теми, як творчість Тараса. Та, побувавши там, спрагло всотуєш в себе все, що бачиш довкруг. Все хотілось почути, побачити і сфотографувати, – тому часу, відведеного на екскурсію, виявилось замало.
На цьогорічному обласному етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу знавців творчості Тараса Шевченка учениця 8 класу Красненської школи №1 Зоряна Гулка зайняла ІІІ місце. Своїми роздумами на тему "Шевченко в моєму житті" ділиться вона:
– Тарас Шевченко відіграє важливу роль не тільки в моєму, а й в житті кожної людини. З дитинства матуся і бабуся читали нам вірші Великого Кобзаря, навчали нас шанувати рідну Україну, любити її понад усе.
Т.Шевченко є для нас усім – творцем нації, її духовним батьком і Пророком. Зараз навіть важко уявити, що було б з нашим народом, якби Бог не послав нам таку Велику Людину, думаю, що, можливо, української державності могло б нині і не бути – Він вдихнув у націю оптимізм. У нього часто виникало питання, чи буде Україна самостійною державою.
Лариса ГАРАСИМІВ
