Головна Листи На Львівщині приблизно 2 тисячі людей з розсіяним склерозом: що потрібно знати...

На Львівщині приблизно 2 тисячі людей з розсіяним склерозом: що потрібно знати про хворобу

За наявності симптомів медики радять негайно звертатись до лікарів.

27 травня у світі відзначають Міжнародний день боротьби із розсіяним склерозом. Його мета – привернути увагу до цього захворювання на міжнародному рівні, допомогти людям, які живуть із хворобою, а також об’єднати зусилля національних і міжнародних організацій у боротьбі із розсіяним склерозом.

Як зазначила під час брифінгу у Львівській ОВА керівниця департаменту охорони здоров’я Наталія Літвінська, розсіяний склероз – це хронічне прогресуюче захворювання центральної нервової системи.

У світі кількість людей, які хворіють на розсіяний склероз перевищує 2 млн, в Україні цей показник – понад 20 тисяч людей.

«Точні причини виникнення хвороби невідомі. Серед хворих переважають жінки віком 20-35 років (близько 80%) і чоловіки 35-45 років. Середній вік початку захворювання – 29-33 роки»,  – зазначила Наталія Літвінська.  

У 2022 році у Львівській області на обліку загалом перебували 1698 пацієнтів з розсіяним склерозом, з них вперше діагностували захворювання у 115; у 2023 році нових виявлених випадків було 178.

«Бачимо, що захворюваність росте. Причиною може бути як те, що в нас покращилася діагностика, так і те, що захворювання таки має тенденцію до зростання», – розповіла керівниця департаменту.

Дуже часто люди, які захворіли, вимушені змінювати роботу і потребують підтримки близьких, щоб пересуватись.

Згідно з даними ВООЗ, через 10 років від початку захворювання 30-37% хворих здатні пересуватися лише за допомогою близьких. 50% мають труднощі під час виконання професійних обов’язків, понад 80% змушені змінити роботу. Через 15 років лише 50% хворих зберігають здатність працювати, дбати про себе і вільно пересуватися без сторонньої допомоги

Симптоми розсіяного склерозу часто залишаються непоміченими на перших стадіях.

Ранніми ознаками є: погіршення, або втрата зору в одному оці, що супроводжується болем під час руху очного яблука, подвоєння в очах, прогресуючі порушення чутливості та/або слабкість кінцівок, проблеми з рівновагою, нестійкість або незграбність, неприємні відчуття поколювання у спині у напрямі зверху вниз, іноді з переходом на кінцівки або під час нахилу голови вперед (симптом Лермітта).

За наявності симптомів медики радять негайно звертатись до лікарів. Лікування, як правило, направлене на зміну перебігу хвороби і полегшення симптомів.

«Дуже часто – це може бути симптом, який є в багатьох, це – головний біль. Проте, цей діагноз можна поставити лише після ретельного обстеження. Тобто не лише неврологічний огляд,  МРТ обстеження, а й інколи спеціальні біохімічні аналізи»,-  розповіла експерт департаменту охорони здоров’я Львівської ОВА з неврології, професор, завідувач кафедри неврології ЛНМУ ім. Данила Галицького, керівник Львівського обласного центру вивчення проблем розсіяного склерозу та інших демієлінізуючих захворювань Тетяна Негрич.

Вона додала, що Львівщина завжди була лідером, як із вивчення проблеми розсіяного склерозу, так і надання практичної допомоги хворим.

«Львівська область також стала другою областю в Україні, де за кошти обласного бюджету забезпечується лікування молодих пацієнтів сучасними високоефективними препаратами. Це ті пацієнти, яким не допомагає звикле лікування», – пояснила експертка.

Медики наголошують: розуміння симптомів і рання діагностика – ключ до подальшого ефективного лікування. Якщо виявити захворювання на ранніх стадіях, то можна увійти у тривалу ремісію, продовжувати соціальну і професійну активність.

Підтверджує це і пацієнтка Львівської обласної клінічної лікарні Олена Солило. Жінка – військова у відставці, вже 13 років хворіє на розсіяний склероз.

«Найголовніше – це позитив. З цією хворобою можна жити – хоча, звісно потрібно лікуватись,  дивитись за собою. Я 13 років вже хворію, але завжди жила як здорова людина: їздила в Карпати та робила інші активності. Найголовніше – не опускати руки. Мені допомагає моя сім’я: донька та чоловік, а також мій лікар.

Потрібно знати, що є такі люди, яким соромно говорити про свою хворобу, не потрібно цього робити. Я не соромлюсь свого діагнозу»,-  підсумувала пані Олена.