Незабаром місцеві вибори. Хто представлятиме Бущину в обласній раді, залежить лише від голосування мешканців нашого району. Редакція продовжує знайомити своїх читачів із потенційними представниками краю в обласному парламенті. Сьогодні нашим співрозмовником є кандидат у депутати по виборчому окрузі № 32, наш колега, відомий журналіст, заступник голови обласної організації спілки журналістів Андрій Болкун. Його кандидатуру висунула політична партія «Об’єднання «Самопоміч».
– Андрію Богдановичу, чому ви вирішили балотуватись саме по нашому району?
– З Буського району походить моя родини. Тут моє коріння. Звичайно, що у Львові, де партію «Самопоміч» підтримує майже 40% виборців, вибори були б для мене своєрідною забавкою. Лише в одному будинку, де я мешкаю, майже тисяча виборців. Однак давно мріяв відновити свої зв’язки з рідним краєм, бо хотів знати, звідки ж то походять Болкуни. Колись приїжджав до Буська не часто, а тепер – майже щодня. У великих містах страшна гонка. А у районі цікавіше й спокійніше. Тут неймовірна енергетика. Хочеться реально допомогти своїм землякам. Тим більше знаю, як це зробити.
– А можете трохи розповісти про себе?
– Народився я у звичайній робітничій родині. Батьки навчили завжди говорити правду, боротись за справедливість та мати про все власну думку. В сучасному світі це непросто, принциповість та відвертість ще донедавна не дуже то віталась у нашому суспільстві. Тому виріс трохи задиристий. Любив пізнавати все нове.
Навчався на географічному факультеті та в аспірантурі факультету міжнародних відносин Львівського університету ім. Івана Франка, в Інституті географії Люблінського університету ім. Марії Кюрі–Склодовської (Польща). Дисертацію, яку так і не захистив, писав про польський досвід залучення іноземних інвестицій. На жаль, у цій справі нам до наших сусідів-поляків, як до неба.
З дитинства мріяв бути журналістом. Професійно почав писати 23 роки тому назад. Нині є заступником голови Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України. Працював кореспондентом у газетах «Молода Галичина», «Високий Замок», був заступником головного редактора «Вечірньої газети», шеф-редактором Інтернет-видання «Вголос». Проходив стажування у м.Чикаго (США) за програмою «Громадські зв’язки» уряду Сполучених Штатів Америки. Побував також у Китаї, Узбекистані, Таджикистані, Грузії, Молдові, Австрії, Чехії, Словаччині, Литві та інших країнах. З усіх своїх поїздок завжди пишу пізнавальні статті. Є автором понад 600 публікацій і журналістських розслідувань на теми українсько–польських відносин, проблем освіти, виборів, діяльності політичних партій і громадських організацій, боротьби з корупцією.
– Знаю, що й в органах влади ви також встигли попрацювати.
– Ще в кінці 90-х років минулого століття часто у своїх статтях критикував владу. І тоді мені запропонували попрацювати у ній зсередини. Звичайно, що це новий досвід і знання, від яких не міг відмовитися. У 1999-2004 роках працював в управлінні з питань внутрішньої політики Львівської ОДА. Спочатку як головний спеціаліст, а згодом – начальник відділу та начальник управління. Однак у лютому 2004 року, коли вже починались президентські перегони, публічно подав у відставку і почав допомагати тодішній опозиції.
Перейшов на роботу до Львівської обласної ради, яка тоді була єдиним оплотом «Нашої України». І пропрацював у нашому обласному парламенті майже сім років. Займав різні посади: начальника організаційного відділу, помічника голови обласної ради, начальника управління організаційної роботи. Вперше в Україні за конкурсом обійняв посаду керуючого справами виконавчого апарату обласної ради.
– Такий досвід роботи був би неоціненний для Буського району. А чим би ви займались в обласній раді?
– Жартома кажу, що, маючи 14 років стажу державної служби і добру репутацію, можна без проблем долати будь-які бюрократичні перепони і відкривати двері усіх владних кабінетів. За традицією партія, яка набирає найбільше голосів, має усі шанси отримати посаду голови обласної ради. Не маю сумніву, що «Самопоміч» є фаворитом цих місцевих виборів. Ну а більшого управлінського досвіду в органах влади, аніж в мене, немає в жодного мого колеги з партійного списку. То чому обранець Буська та району не може очолити Львівську обласну раду? Це цілком ймовірно та залежить лише від активності та амбіцій виборців Бущини. Хочете мати у Львівському обласному парламенті надійного виразника та захисника своїх інтересів – то оберіть собі таку людину. І нічого неймовірного у цьому немає.
У західних країнах депутат займається лише одним: вибиває гроші для свого округу та контролює їх правильне витрачання. Звичайно, що в нього є й інші обов’язки. Але по суті своїй це виразник та лобіст інтересів своїх виборців. Вони винаймають його на роботу для того, щоб він їх захищав. Сьогодні про Буський район забули у Львові. Фінансування йде за залишковим принципом. І це неймовірно прикро та образливо. Ну чому ми маємо купувати з обласного бюджету автозаки для тюрем та годувати президентську свиту на сотні тисяч гривень? Гроші громади повинні працювати для мешканців громади, а не дерибанитись.
Я не обіцятиму «золоті гори», а робитиму лише те, що реально зможу. Гроші лежать у нас під ногами, а ми не хочемо їх взяти. Лише з одного конкурсу мікропроектів можна отримати сотні тисяч. Не розумію, як досі Буськ не має партнерського міста у Польщі. Поляки мають мільйони для реалізації спільних проектів. І гріх цим не скористатись.
Не хочу, щоб люди вкотре обирали кота в мішку, а потім розчаровувались у своєму виборі. Тому я відкритий для спілкування та діалогу. І отримую неймовірний позитивний заряд від щоденного спілкування з мешканцями Буська та району.
Розмовляв Микола ІВАНЦІВ,
«Воля народу», 15 жовтня 2015 року, № 43 (2278)
