Головна Цікаво Ще раз про сланцевий газ – але без політики і політиків

Ще раз про сланцевий газ – але без політики і політиків

Сьогодні депутати Буської районної ради, підтримавши позицію місцевих громад, мають проголосувати про заборону видобутку сланцевого газу на нашій території. Серед основних аргументів на їх користь є, насамперед, сумніви щодо досконалості самої технології видобутку (навіть не зважаючи на те, що ним займатиметься відома американська компанія). А звідси і можливі катастрофічні екологічні наслідки. Про це ще раз, але вже без політики і політиків, бо і цей аспект проблеми нині є особливо актуальним (див. наприклад «Сланцевий «кіл» від своїх депутатів» у «ВН» від 10.10.13), читайте у цьому номері.

Світ на порозі сланцевої революції

В Україні тривають дискусії стосовно видобування сланцевого газу. Одним з аргументів його противників є небезпека, яку цей видобуток  створює для довкілля. Наскільки безпечно видобувати сланцевий газ? – з таким запитанням ми звернулись до фахівців.

Сланцеві породи на площі "Олеська" залягають на глибинах від двох до трьох кілометрів від поверхні землі, – пояснює геолог державного науково-виробничого підприємства Василь Кітура. – Відповідно, гідророзриви були б саме там. А водоносний шар у нас на глибині не більше як 400 метрів. Зверніть увагу, що в багатьох населених пунктах, або за її межами, розташовані здебільшого стихійні сміттєзвалища. Невже ми думаємо, що непотріб, який викидаємо, зокрема хімічні речовини, відходи від ламп, батарейок, не потрапляють у питну воду? Адже з дощовою водою хімікатам набагато ближче дістатися до водоносного шару, ніж тим хімічним речовинам, які закачують у свердловини на два кілометри для видобутку сланцевого газу.

Більшість населення області споживає питні підземні води із незахищених підземних горизонтів, що на глибинах від кількох метрів – до перших десятків метрів від поверхні землі. При розташуванні і впорядкуванні ділянок, де сміттєзвалища, практично не проводять геологічні й гідрогеологічні дослідження щодо забруднення водоносних горизонтів.

– Противники сланцевого газу говорять про особливу небезпеку гідророзривів, які застосовують під час його видобування. Вам відомо про цю технологію?

– Ми також її застосовуємо, – каже генеральний директор "Львівгазовидобування", наш земляк, уродженець с.Полтва Олександр Сендега. – Щоправда, не так часто, як у випадку зі сланцевим газом. Є свердловини, де газ, який є поряд з нею, проходить легко, а далі через  властивості колекторів, які є в породі, починає погано проходити. У такому разі нам доводиться використовувати гідророзриви.

Звісно, добування газу, особливо на етапі розвідки, спричиняє чимало незручностей мешканцям певної місцевості. Адже для цього треба виділити приблизно 2 гектари землі, заїжджає важка техніка, дуже шумно, як зазвичай на будові. Однак, завершивши розвідку й будівництво свердловини, проводимо рекультивацію землі, передаємо її для користування громаді та працюємо далі. Так само і зі сланцевим газом. Сланцевий газ – це нова технологія, вона є недешева. У її розробку можуть вкластися тільки потужні фірми.

– Коли ж чекати перші результати діяльності іноземних компаній?

– За словами Василя Кітури, наразі йдеться тільки про пошукові геологорозвідувальні роботи, які проводитиме американська компанія. В процесі геологічного вивчення у першу чергу з'ясують, чи є сланцевий газ у цих породах. А при дослідно-промисловій розробці буде визначена кількість і якість сланцевих газів.

Якщо результати геологічних досліджень дадуть позитивні результати й будуть виявлені промислові запаси, тільки тоді йтиметься конкретно про розробку газових  сланців в Україні. А цей процес може тривати 5-10 років. Але це – наша перспектива досягнути енергетичної незалежності.

За прогнозами фахівців, перспективні запаси сланцевих газів в Україні становлять майже 7 трлн кубометрів, з яких 3 трлн – на Олеській площі. Якщо в США кубометр такого газу коштує 100-150 доларів, то в нас передбачається у межах 200-250 доларів.

Американці позбулися залежності від традиційного газу, видобуваючи сланцевий, – каже Василь Кітура. – Світ на порозі сланцевої революції. Ще років п'ять-десять, і Україна зможе не тільки забезпечити себе газом, а й експортувати свій – сланцевий газ. Навіть така консервативна країна, як Велика Британія почала проводити в себе пошукові роботи зі сланцевих газів.

А що на практиці в Європі?

Надійшли дуже цікаві новини зі сусідньої Польщі. Місцеві ЗМІ повідомили про успішний досвід видобутку сланцевого газу: компанія Lane Energy Poland, підконтрольна американській Conoco Philips, видобуває близько 8 тисяч кубометрів газу на добу на тестовій свердловині на півночі країни, поблизу містечка Лемброк. Заступник міністра екології і головний геолог Польщі Петро Возняк повідомив в інтерв'ю газеті Rzeczpospоlita, що видобуток ведеться безперервно з 21 липня, а його об'єми є найбільшими з тих, що їх поки що вдалося досягти в країнах Європейського Союзу. Щоправда, за його словами, про перехід до промислової експлуатації вести мову поки що зарано. "Це добрі новини для Польщі, а також для Європи", – стверджує Возняк і додає, що видобуток газу  ведеться на глибині трьох тисяч метрів і "не створює загрози для довкілля".

А тим часом американська компанія "Шеврон" подала адміністративний позов проти мешканців навколишніх територій в Польщі, які не дозволили її представникам дістатись до місця, де вона планує розвідку сланцевого газу, – повідомляє "Вголос" (11 листопада). Протестувальники зайняли майданчик поблизу села Журавлюв, що за 260 км на південний схід від Варшави, коли підрядники спробували звести паркан.

"Хоча ми поважаємо право громадян висловлювати свою позицію, це має робитися в рамках закону. Ми вважаємо, що думки, висловлені невеликою групою людей, не відображають погляди більшості мешканців місцевості", – заявили в компанії. Натомість, місцеві мешканці побоюються екологічного лиха від видобутку сланцю і заявляють, що "Шеврон" не провів з ними належних консультацій.

А ось експерти категоричні

Тим часом директор енергетичних програм Центру "НОМОС" Михайло Гончар (він брав участь у зустрічі з громадськістю у лютому у Буську) надіслав у газету "День" ґрунтовне дослідження порівняльних ризиків для людини і природи, здійснених центрами "НОМОС" і "Стратегія ХХІ" і пов'язаних з різними чинниками, зокрема й з видобутком сланцевого газу. "Через стереотипи, що їх нав'язують суспільству різні екологічні організації, на проблему розробки нетрадиційного газу начіпляли численні ярлики – "небезпека", "загроза", "катастрофа". "У той час як видобуток нетрадиційного газу ще навіть не ведеться в Україні, а оцінку родовищ ще тільки мають провести, – вважає експерт, – волання про загрозу є не лише боротьбою з вітряками, а й звичайнісіньким невіглаством".

У висновках дослідження, зокрема, наголошується, що за статистичними даними 2012 року в Україні було виготовлено 300,3 мільйона декалітрів пива солодового і 38,8 мільйона декалітрів горілки. Для цього було витрачено приблизно 3,15 мільярда літрів якісної питної води, видобутої з водоносних горизонтів. Стільки ж, але технічної води, наголошується в дослідженні, використовуватиметься для гідрозриву пласта приблизно 2100 сверловин.

Але згодом вода, трансформована в алкогольні напої, згідно зі статистикою, призводить до великої кількості смертей. 2011 року в Україні за її посередництва загинуло 11480 осіб, 2012 – 10927. Водночас мартиролог загиблих від наслідків гідророзриву (фрекінгу), незважаючи на десятирічну історію комерційного видобутку нетрадиційного газу в Північній Америці, залишається порожнім. Це говорить саме за себе,  зазначають дослідники.

У Європі – проти гідророзриву

Проте не все так просто. Виявляється, що вже 2 роки в Нідерландах, на історичній батьківщині компанії "Роял Датч Шелл", діє мораторій на видобуток сланцевого газу, повідомляє газета "День".

Керівник кампанії з енергетики та природних ресурсів організації "Мільо-дефенсі/Друзі Землі Нідерландів" Іке Теулінг розповіла, що у неї на батьківщині виступи громадськості проти фрекінгу тривають вже 5 років. Цікаво те, що голландська компанія Shell, зазначила вона, абсолютно не цікавиться видобутком газу в Нідерландах. Компанії,  які збиралися видобувати сланцевий газ в Нідерландах, – це дуже маленькі компанії з США та Великобританії. Спочатку уряд Голландії дозволив цим компаніям проводити фрекінг. Вони вже почали вкладати кошти для підготовки і впровадження цієї технології, але в Голландії, як зараз в Україні, місцеві органи влади і громади почали протестувати проти видобутку сланцевого газу із застосуванням недосконалої технології. В багатьох містах і районах були ухвалені рішення проголосити їх зонами, вільними від фрекінгу. "І щодня таких муніципалітетів стає все більше", – зазначає еколог. Відповідно до голландського законодавства, національний уряд може ухвалити рішення, яке буде вищим за рішення місцевої влади. Однак керівництво країни прислухалося до думки місцевих громад і на 2 роки заборонило фрекінг на території Голландії.

"В Україні ми побачили аналогічну з Голландією ситуацію, – говорить Іке Теулінг. – Тому ми проводитимемо кампанії проти фрекінгу і в Україні. Ми впевнені, що ризик від такої технології величезний. Відбувається забруднення води, землі, знищення ландшафтів і забруднення повітря метаном, що абсолютно неприпустимо".

Хімічні домішки – такі ж як у побуті?

А ось Грехем Тайлі, директор компаній Shell в Україні – в ексклюзивному інтерв'ю "Дню" від 9 липня 2013 року щодо забруднення грунту сказав таке:

– Рідина, яку ми використовуємо для ГРП, на 90% складається з води. Остання служить для створення тиску на пласт, який і розриває його. До води ми переважно додаємо два типи домішок. Перший – пісок: за допомогою тиску утворюємо тріщини в породі, пісок потрапляє у них і не дозволяє їм закритися. У цій рідині також присутня певна частка хімічних домішок. Вона, зазвичай, варіюється від 0,5 до 1%. Ці хімічні домішки відіграють дуже "звичайну" роль. Наприклад, запобігають розвитку бактерій у воді. Також є спеціальні домішки, які зменшують тертя між розчином та стовбуром свердловини під час закачування. У більшості випадків ці хімічні домішки ви можете знайти у себе вдома, їх використовують у побутовій хімії, а багато з них – навіть у харчовій промисловості.

Ми розуміємо громадське занепокоєння. Ось чому наша компанія зобов'язалася не лише Україні, а й усьому світу розкрити склад рідини, яку ми використовуємо для свого гід- ророзриву…

Не віримо!

А чому ж надбужанська громада не  вірить цим намірам, та й чи благі вони?  Сумнівів не поменшало, особливо після укладання угоди між українським урядом та "Шевроном", «освяченої» присутністю самого Гаранта. Все більше складається враження (як і, до речі, з нібито підписанням угоди про асоціацію з ЄС), що все це ланки одного ланцюга – такої собі геополітичної гри між Росією та США, у якій Україні відведена вкотре роль об'єкта. При цьому виторговуються певні преференції насамперед для Сім'ї. Про інтереси України, а тим більше її народу, тут зовсім не йдеться. Для ілюстрації цієї тези наведу дослівно цитату Павла Жовніренка, голови правління Центру стратегічних досліджень ("День", №192): "19 березня я був у Відні на конференції "Вивчення ролі України в європейській енергетичній безпеці". Записав фразу одного з європейських VIP-лобістів проекту видобутку сланцевого газу: "Щодо ризиків, то в Україні вони мінімальні. Вона після Чорнобиля комфортно себе почуває з атомними станціями – почуватиметься добре і зі сланцевим газом".

Отакої!

Микола ІВАНЦІВ