Головна Цікаво Кому гроші від сланцевого газу?

Кому гроші від сланцевого газу?

У вівторок, 5 листопада, підписана угода про розподіл продукції на Олеській площі. Друга за прогнозними ресурсами вуглеводнів, але перша за гучністю суспільного розголосу. Угоду укладають американський Chevron та, з боку України, малозрозуміла структура "Надра Олеська". Остання є спільним підприємством державної компанії "Надра України" та напівкорупційного утворення "СПК-Геосервіс", яке є офіційною часткою "Сім'ї" в розподілі майбутніх вуглеводнів. У розпорядженні ЕП є зауваження різних міністерств до тексту угоди.

Після вивчення цих документів у нас склалися два стійкі враження. Перше – схоже, остаточне усвідомлення багатьох цифр і формул документа відбулося лише наприкінці жовтня. Тобто, вже після голосування документа в Івано-Франківській та Львівській обласних радах. Друге – чиновники спробували мінімізувати відповідальність держави в рамках угоди. Остаточний текст угоди поки що не "витік" з кабінетів. Але ось невеличкий рейтинг гучних новин, про які ми можемо дізнатися після урочистого підписання і святкового рукостискання.

Реальна частка держави може виявитись смішною – 13,55%

Згідно розрахунків Мінфіну, за 50 років дії угоди реальна частка держави в товарній продукції не перевищить 13,55%. Чи це можна вважати зрадою національних інтересів України? Чи це скоріше за все вдале налагодження вдалого співробітництва із США. Чи не в обмін на кредити МВФ? Чи не в обмін на мовчазну підтримку Віктора Януковича?

Ще однією неприємністю в Міністерстві фінансів вважають прописаний механізм індексації витрат, який "суттєво завищує витрати нафтогазової діяльності". Так, згідно їх розрахунків 350 млн дол, які можуть бути витрачені на геологічні дослідження, через 5 років трансформуються в 584 млн дол. Тому Мінфін пропонує застосовувати механізми індексації витрат за схемами, які використовуються під час залучення кредитних ресурсів від міжнародних фінансових організацій.

Під загрозою інвестиції в розвиток місцевих громад

Текстом угоди передбачено 0,5 млн доларів для громад на стадії геологічної розробки і 1 млн доларів після досягнення показників комерційної доцільності. Кошти мізерні. Для розуміння, на них не можна навіть збудувати середню школу. Мінфін вважає неприпустимим компенсувати ці витрати за рахунок видобутих вуглеводнів і включати до податкових витрат. І справді, громадам об'єктивно буде нанесено величезну шкоду, адже велика кількість земель буде зіпсована, а грунтові води – забруднені. Це сумна дійсність, а не російська пропаганда. Тож, якщо Chevron і без того отримає 86,66% прибутків, можна компенсувати громадам такі крихти.

Бонусів не буде!!!

Даною угодою не передбачено сплати жодного бонусу. Тобто, Україна не отримає "живими" грошима від Chevron нічого – аж доки не почнеться промисловий видобуток. Як відзначають в Мінфіні, це "не узгоджується із принципами укладання угод про розподіл продукції, які вживаються у міжнародній практиці".

Мовчазна незгода

Це справжня інновація. Широко відомим є принцип "мовчазної згоди", коли вважається, що сторона згодна з діями іншої в разі, якщо не надійшло заперечень чи зауважень. В Україні зробили справжній прорив – "мовчазна незгода". Мін’юст пропонує використовувати саме його в разі, якщо Державний уповноважений орган не надав відповіді або не запропонував зустріч для проведення обговорень.

Усушка, утруска

У проекті угоди міститься пункт, який надає оператору угоди право використовувати видобуті вуглеводні у виробничому процесі. "Вуглеводні можуть бути втрачені при спалюванні, продувці, усадці, випаровуванні або в інший спосіб. Оператор не несе відповідальності за будь-яку таку втрату". І Мін’юст, і Мінфін звернули увагу на цей пункт, і запропонували внести зміни і уточнення. Інакше одного дня ми дізнаємось, що 5% чи навіть 10% видобутого газу втрачається під час видобутку.

Вхід – 5 гривень, вихід – 10 гривень

Угодами про розподіл продукції передбачена можливість виходу з проекту на початковій стадії – в разі, якщо геологічні дані не підтверджують наявність комерційних обсягів вуглеводнів. В обмін на це право закордонні компанії погоджуються ризикувати своїми грошима. Але в Мін’юсті так не вважають. На думку міністерства, вийти з проекту можна лише за згодою сторін.

 

Данило НЕСТЕРОВ, «Економічна правда»