Віра Іларіонівна Свєнціцька – український мистецтвознавець, дочка українського філолога-славіста й мистецтвознавця Іларіона Свєнціцького, – народилася 28 серпня 1913 року у Львові.У 1938 році закінчила Львівський університет, пов’язавши все своє подальше творче життя з Національним музеєм у Львові (після 1939 року – Львівський музей українського мистецтва). Здійснила велику роботу з наукового описання, атрибуції та характеристики експонатів музею, стану та реставрації пам’ятки. Її описання стали взірцями для музейних працівників і музеєзнавців. Дослідниця розробила концепцію формування музейної експозиції та методику музейної справи.
Перу В.Свєнціцької належить чимало мистецтвознавчих розвідок. Уже перша її значна праця „Різьблені ручні хрести” (1939) дістала схвальну оцінку науковців. А в 1966 р. з’явилося одне з головних досліджень В.Свєнціцької „Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві XVII ст.”, в якому вона розглядає творчість українського майстра на тлі загальноєвропейського художнього процесу, що на той час було новим підходом в українському мистецтвознавстві.
В.Свєнціцька брала участь у створенні комплексної праці „Історія українського мистецтва”(т.2,К.,1967), в якій узагальнила результати досліджень творчості галицьких іконописців жовківського осередку, майстрів
із с.Судова Вишня, львівського кола та ін.Значним творчим здобутком стала книжка „Спадщина віків.Українське малярство XIV – XVII ст.” – останнє прижиттєве видання дослідниці. У праці глибоко висвітлено творчість Ф.Сеньковича, М.Петраховича, І.Рутковича, І.Кондзелевича й багатьох маловідомих українських митців доби Ренесансу та бароко.
В альбомі „Український середньовічний живопис” дослідниця переконливо довела, що спадщина Давньої Русі була міцною підвалиною для формування українського мистецтва. Остання книжка, у створенні якої брала участь В.Свєнціцька, – альбом „Українське народне малярство XII – XX ст.” (К.,1991) – побачила світ уже після її смерті. В цьому виданні чи не вперше у вітчизняному мистецтвознавстві простежено взаємодію професійного і народного малярства, їх взамовплив і оригінальний симбіоз. Ця робота, виконана на високому науковому й технічному рівні, дає змогу по-новому побачити українське народне малярство як глибоке та багатогранне явище.
Проте науковий шлях В.Свєнціцької не завжди був легкий. Свого часу за звинуваченням в „українському буржуазному націоналізмі” її було заарештовано, а її праці потрапляли до спецсховищ . У 1948 – 55 рр. була репресована, заслана.
Все своє життя Віра Свєнціцька, донька нашого земляка, вченого і продовжувачка його справи, працювала у Національному музеї у Львові.
Вона померла 25 травня 1991 року. А в 1995 році нагороджена (посмертно) Державною премією ім.Т.Шевченка за альбом „Українське народне малярство XIII – XX ст. Світ очима народних митців”.