Прикордонник Мар’ян, родом із Львівщини, пройшов важкі бої на сході України, отримав поранення та втратив побратима, але після лікування знову повернувся до служби й нині охороняє державний кордон.
Ще до війни Мар’ян будував зовсім інше життя. У 2009 році він закінчив екологічний коледж у Львові, опанувавши спеціальність «Організація обслуговування в готелях та туристичних комплексах». Після навчання працював у будівельній сфері як в Україні, так і за кордоном.
24 лютого 2022 року про початок повномасштабного вторгнення йому першій повідомила дружина. Спочатку чоловік не повірив у сказане, але коли стало зрозуміло, що це не просто тривожні новини, а реальність, він вирішив стати на захист України. Уже 4 квітня Мар’ян прибув до військкомату, а наступного дня розпочав підготовку, після якої його скерували служити до Луганського прикордонного загону.
Саме там прикордонник пережив один із найважчих днів своєї служби – момент поранення й загибелі побратима. За його словами, вранці одна з сусідніх позицій відкрила вогонь, і стало зрозуміло, що розпочався наступ на їхні позиції. Невдовзі снаряд розірвався вже поруч, вибуховою хвилею військових розкидало, а зброя Мар’яна відлетіла на відстань.
Піднявшись, боєць схопив автомат і кинувся шукати товаришів. Він помітив, що один із них рясно втрачає кров із рук і ніг, і почав надавати йому першу медичну допомогу. Тоді ж з’ясувалося, що третій боєць з їхньої групи, якого товариші називали Мічман, загинув. Сам Мар’ян дістав осколкове поранення ноги та контузію, однак, попри власні травми, допомагав евакуйовувати пораненого побратима. Дістатися до медиків довелося на фактично несправному автомобілі, та прикордонникам усе ж вдалося доїхати до місця, де їм надали допомогу.
Після лікування та реабілітації Мар’ян повернувся до служби в Луганському прикордонному загоні, а згодом продовжив виконувати завдання вже у Донецькому напрямку. З грудня 2023 року він проходить службу у відділі прикордонної служби «Рава-Руська» 7 прикордонного Карпатського загону, де займається інженерним облаштуванням державного кордону.
За словами прикордонника, найбільше його мотивують дві доньки – він хоче, щоб вони виросли у безпечній та незалежній країні.
«Найперше – це діти. Хочеться, щоб вони жили у вільній країні»
Мар’ян переконаний, що кожен, хто розмірковує, чи варто йти до війська, має передусім чесно відповісти собі на запитання, у якій країні він хоче жити. Сьогодні його мрія проста й водночас спільна для мільйонів українців – завершення війни та можливість проводити більше часу з родиною.
