Колишній житель Донбасу (сьогодні мешканець Буського району), розповів "Буському порталу" як психологічно зломлений візитом у рідний край.
"Нещодавно був у справах на Донбасі. Там справжній жах! Я приїхав звідтам психологічно зломленим, там не міг вночі спати, кілька днів тут погано спав, нарешті відпочив і пишу Вам.
Кожен день там чути вибухи, за той час, що мене там не було, люди дуже змінилися, на мій погляд, у гіршу сторону! Ті, хто був патріотами України, пошепки мені кажуть: "Мовчи!". Кожного дня у моє місто Курахове чекали приходу бандитів (для більшості "героїв") "ДНР". Великій частині населення хочеться путінської стабільності. Цю саму "стабільність" я намагався показати на прикладах картин художника Репіна. Порівняйте і Ви дві його картини: "Запоріжці пишуть листа турецькому султану" та "Бурлаки на Волзі".
У Донбасі та в Росії живуть ті самі бурлаки, лямку тягти – це для них стабільність! Хоча ця хвороба з'явилася і тут! Де нещадки героїв, які билися з Гітлером та Сталіним? Хто зараз буде битися з Путлером? Рік тому на Донецькому майдані біля пам'ятника Шевченку я сказав, що починається війна України з НЕукраїною, що буде дуже погано, татаро-монгольська орда існує багато століть, можливо вона непереможна, але нам треба від неї, як мінімум, відгородитися. Як бачите, нема ніякого братського "расєйського" народу, в більшості – це наші історичні вороги, вони нас ненавидять лютою ненавистю. Не вірите? Поїдьте на Донбас! Я став ворогом своїм родичам тільки за те, що пропагував американський образ життя. Мій родич з піною у роті кричав, що у війні на Донбасі винна Україна, вона розпочала війну через Майдан, який був у фашистському Києві!
У березні брати "расєянє" приїхали вбивати нас в Донецьк, де на площі Леніна була бійня, мої сини були там, я був хворий і не зміг поїхати, але дивився пряму трансляцію і весь час дзвонив своїм дітям. Їх реально приїхали вбивати "браття з Расєі"!
Ті "браття" були озброєні кастетами, ножами, обрізками труб, їхнє взуття було спортивне. Людей били і вбивали. Мої сини витягували поранених, бо мати їх є лікар і вчила завжди допомогати людям, а не по-кацапськи, знищувати їх! Щоб більше допомогти пораненим син начепив "колорадську" стрічку і казав їм: "Я свой!". Але все рівно йому дісталося трубою по голові, хоча він відмінно підготовлений до самооборони, йому в обличчя кричала похила жінка: "Убейте его!".
Багато чого можно розповісти, багато я бачив у житті, але гіршого, ніж в тій орді, я не бачив!
Улітку в Східниці я казав своїм друзям, щоб залишили Донбас, але відповідь мене шокувала: "Краще в бронежилеті із автоматом буду захищати свою країну, ніж вночі вскочу в трусах і з вилами проти танків Путіна..!". На Донбасі я казав своїм землякам, прийдете зі своєю ордою до нас, пошкодуєте.
Приїхав у Топорів Буського району, подзвонив своєму сватові (він з Волновахи), поділився оцими своїми думками (він теж побував на "родине"), а він каже все те саме, про що я написав, було із ним!
Невже нас очікує "расєйська стабільність", невже ми цього хочемо? Хотілось би знати, а що хочуть наші "слуги народу"? Ми їх вибирали, а навіщо? А з другого боку ми їх вибрали, тобто ми такі, як вони, тільки вони краще від нас, бо вони вибрані – кращі з кращих…
Поки ми будемо "бурлаками на Волзі", доти й будемо жити погано!"
Володимир Просянко
