Пам’ятник історику, досліднику, науковцю, академіку Національної академії наук України Ярославу Ісаєвичу та його дружині Ользі у місці поховання урочисто відкрили сьогодні, 20 червня 2024 року, на Личаківському цвинтарі у Львові.
Автор пам’ятника – львівський скульптор Андрій Дацко, який раніше створив пам’ятники Томашу Масарику у Львові та Швейку у Добромилі й Скелівці. Над проєктом пам’ятника працювали понад 5 років. Участь у розробці моделі пам’ятника брали доньки Ярослава Ісаєвича – Тетяна і Леся.
Пам’ятник виготовлений у вигляді хреста, посередині якого постать «книжника» з книгою і пером у руках. Напис на плиті «Історик, дослідник української культури та книгодрукарства, шукач першоджерел, відновлювач світового контексту української історії, академік НАН України».
Відкриття пам’ятника відбулося під час ХІІ наукових читань імені академіка Ярослава Ісаєвича, які проходять у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника.
Про науковий шлях і здобутки Ярослава Ісаєвича, вшанування його пам’яті під час виступів розповіли директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Ігор Соляр, голова постійної комісії з питань культури, інформаційної політики та промоції Львівської обласної ради Святослав Шеремета, голова наукового товариства ім. Т. Шевченка Роман Кушнір, директор Інституту народознавства Степан Павлюк, учень науковця, доцент кафедри історії України та археології Волинського національного університету імені Л. Українки Володимир Пришляк, донька Леся Ісаєвич. Освятив пам’ятник віцепрезидент Українського Католицького Університету о. д-р Богдан Прах.
«Маю велику приємність, у день відкриття пам’ятника визначному науковцю, історику, великому українцю, привітати усіх від імені Львівської обласної ради. Сьогодні зібралися працівники інституту, історики, науковці, послідовники й нащадки Ярослава Ісаєвича. Надзвичайно важливо, що ми пам’ятаємо про тих, хто творив українську науку, відкривав українську історію і робив усе для того, щоби українці знали про давні часи й про XX століття. Ми повинні зробити усе для того, щоби українська історія і наука розвивалися. Адже всі пам’ятають з чого почався теперішній етап багатовікової війни. Усе почалося з історичних баталій, де нам нав’язували московський погляд на історичні події», – сказав Святослав Шеремета.
«Понад усе тато вболівав за збереження історичної пам’яті, збереження матеріальної, духовної й писемної культури. Дуже важливо, що сьогодні під час «ісаєвичівських» читань відбувається передача татового архіву до бібліотеки імені В.Стефаника. Це можливість для усіх дослідників продовжити його працю. Тато любив казати, що дуже важливо записувати усе, що ми пам’ятаємо, зберігати записи, спогади. Хоч сам спогадів не написав, але залишив надзвичайно великий і багатий архів. У радянські часи тато завжди дивився на міжнародний контекст, на бачення України як невіддільної частини світового історичного процесу.
Тато надзвичайно любив енциклопедії, був до всього цікавий, визбирував матеріали по крупицях, наполягав на докладності, точності, на посиланнях на першоджерела», – сказала Леся Ісаєвич.
Довідково.
Ярослав Ісаєвич (7 березня 1936, с. Верба, Рівненщина — 24 червня 2010, м. Львів) — український історик, громадський діяч, академік НАН України, директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, президент Міжнародної асоціації україністів, перший голова Українського національного комітету істориків. Входив до складу наукової ради Українського історичного журналу. Автор праць з середньовічної та ранньомодерної історії та культури України і Центрально-Східної Європи. Кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня, ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, заслужений діяч науки і техніки України (1996), почесний громадянин Стрия. Ввів до наукового обігу чимало невідомих раніше творів українських письменників і вчених, цінні пам’ятки з описами Львова і Києва. Спричинився до відродження Наукового товариства ім. Шевченка в Україні.
З 2011 р. щороку у Львові проводяться Наукові читання імені академіка Я.Ісаєвича, присвячені історичним та культурологічним питанням, над якими працював учений.
