В одного господаря добре жив-поживав собі песик Бровко. Був він не з породи всяких догів, такс, пуделів, бульдогів, тер'єрів, а як і більшість собак – звичайною двірнягою. Окрім нього, на обійсті жили ще й інші тварини. Час від часу вони розмовляли між собою своєю мовою і добре розуміли одне одного. Якщо кінь подавав голос: "Іга-га! Ги-ги!", то корівка йому відповідала: "Му-у-у!", а поросята: Куві-куві!" Якщо півник, немов сердячись, виводив: "Ку-ку-рі-ку!", то курочки заспокоювали його своїм лагідним: "Ко-ко-ко, куд-кудак".
Навесні захотілось Бровкові трохи розрухатись, насолодитись природою. Отож побіг він на луг, там, де шепочуться скраю очерет з осокою, співають пташки, шукають здобич лелеки. Недалеко протікає рівчак. Вирішив похлебтати, як і раніше бувало, чистої водички, але побачив поруч величезну купу сміття. Чого там тільки не було?.. Хтось із двоногих вовків на довгу згадку про себе залишив такий незвичний "автограф"… Після побаченого, відразу й пити розхотілось.
Потягнуло Бровка до близького лісу, що манив своєю загадковістю (там-то він вже намилується чарами природи). Під самим лісом з розгорнутими обіймами зустрічають його не одна, а декілька різних за розміром і складом куп непотребу. Рушив стежкою вглиб лісу, щоб бути подалі від таких знаків вияву "любові" вовків до природи. Раптом, ні з того, ні з сього загриміли звуки якоїсь дикої музики. Прибігає ближче і бачить: збоку стоїть блискучий "Лексус" і саме з нього виривається та "музика", що замінює пташиний спів. Біля вогнища вилігуються два вовчика, а третій такий же двоногий – біля мангалу чаклує над шашличками, обережно перевертаючи їх на шампурах. Поруч під сосною стирчить із сумок "готова до бою" батарея із різнокаліберних пляшок.
– "Чому ви в лісі розвели вогнище?" – питає, вражений побаченим, Бровко. " – А ти хто такий і яке твоє собаче діло до того, що ми тут робимо? Чи ти не бачиш скільки тут… комарів!?" (Насправді, жодного комара не було ще) – "Ліс – наше багатство! Бережіть його!" – процитував Бровко побачене кілька хвилин тому на таблиці край лісу. – "Не читай нам моралі, згинь звідси, бо й з тебе самого зробимо шашличок!"
Похнюпившись, побіг далі. Лагідна природа трохи заспокоїла його і він подумав, що та вовча зграя – прикрий випадок. Вирішив таки перепочити на галявині. Але гарного місця не міг знайти. Бите скло, свіжі і заржавілі консервні банки, пластикові пляшки, пом'яті газети (виходить ніби культурні – раз читають газети!). А що то десь висвистує?
Прислухався – придивлявся… аж то порожня пляшка на пеньку народжує дивні звуки від вітру, замінюючи знов таким чином голоси пташок. Он сосонка без верха, далі друга, а там ялинка з обчухраними гілками, залишки яких не догоріли на вогнищі.
"Налюбувався" наш Бровко природою так, що закортіло йому чимскоріше повернутись додому. По дорозі почав розмірковувати: – "Як то спершу здалека ніби виглядає, що навкруги така гарна і чарівна природа. А придивишся уважніше, то воно зовсім не так. Чомусь панує якась вседозволеність: викидають непотріб, де кому заманеться, б'ють скляний посуд, ламають деревця, майже скрізь спалюють суху траву, розводять будь-де багаття. Напевне, декому чомусь здається вона – природа, хоч і жива, але німа, тому нікому не поскаржиться, все стерпить… Але вона за таке бездумне, безжалісне ставлення до себе ох як ще віддячить! Схаменіться, двоногі вовки, поки не пізно!"
Знає Бровко, що до тих вовків, до їхнього сумління достукатись не так то просто. Тому для початку вирішив якось прискорити виховну роботу серед них. І мають йому допомогти в цьому друзі, які проживають з ним разом. І хоч стара гуска спитала його: – "де-де-де ти був?", він ніби й не почув запитання, а навіть, не відпочивши, взявся поспіхом збирати мешканців свого двору і сусідів.
Через півгодини грізне військо на чолі з Бровком вже прямувало до лісу. Озброєне воно було різним господарським знаряддям. Прийшовши до того місця, де "господарювали" вовки, оточили ворога і почали зі всіх сторін сходитись до "Лексуса". Побачивши вила, коси, серпи і пару замашних ціпів, вовки хоч і не твердо вже стояли на ногах, вмить зрозуміли, що за знівечену природу, поламані деревця, вогнище посеред лісу доведеться відповісти. Тому швидко кинулись до своєї "тачки" (один з них навіть загубив мешта) і дременули з лісу. Може, хоч після цього задумаються над тим, що іншим разом при спробі познущатись над матінкою-природою можуть позбутись і "Лексуса".
А Бровкова "гвардія", загасивши вогнище, позбиравши залишене вовками сміття разом з мештом і мангалом в мішки, завантажила усе на коника, щоб доставити на місце збору сміття. З почуттям виконаного обов'язку і з піснями гордо повернулись додому.
Так що вовки та інші подібні людиноподібні шкідники – тепер начувайтесь, буде вам непереливки! Бровко із своєю дружною командою в суботу планують прибирати довкілля. Не вірите? То ж прийдіть і переконаєтесь в цьому на власні очі, але не забудьте взяти із собою також необхідне для цієї ж роботи.
Ярослав ДАВИДОВСЬКИЙ
