Досі не можу відповісти на запитання, наскільки безпечно в Україні видобувати сланцевий газ. Я відвідую семінари, спілкуюся з геологами й екологами, читаю висновки угоди, але логічно це все скласти неможливо. Й остаточно всіх заплутує політична істерика та туманні історії про мертвих корів і кіз, землетрус і палаючу воду. Навіть коли на семінари американських компаній приходять бунтівники з плакатами «Видобувайте газ під Межигір'ям», сумніваюся, що «істина їм відкрилася».
І не знаю, чи прийшли б вони, якби їх не штовхали на це політики.
Перший етап, який проходить зацікавлений у темі, – перегляд фільму «Газова земля» (Gazland) американського режисера Джоша Фокса. Документальна стрічка розповідає про наслідки видобування сланцевого газу в США. Забруднена вода в криницях, отруйні викиди в повітря, загибель свійських і диких тварин, хвороби людей. Після перегляду, здається, зробила б усе, щоб сланцевий газ у нас ніколи не видобували. Проте незабаром польський дослідник Станіслав Нодж розтлумачив, що вода в кранах спалахує не там, де видобувають сланцевий газ, а там, де на поверхню виходять вугільні пласти з високим вмістом біогенного метану. Про проникнення метану у водоносні шари писали ще двадцять-тридцять років тому. А це означає, що після фільму ще слід порозмовляти з фахівцями, які підкажуть, де тут причина, а де – наслідок.
Другий етап – робота з Google. Якщо сконцентруватися на пошуковій інформації про компанію «Шеврон», яка от-от має підписати договір про роботу на Олеській площі, то найчастіше трапляється слово «Еквадор». Уряд Еквадору зобов'язав «Шеврон» виплатити 18 мільярдів доларів як компенсацію за шкоду довкіллю. Про це теж є відео: в країні залишилися чорні озера, землю виснажили хімікати, а люди вмирають через забруднення води. Але на сайті «Шеврону» можна знайти спростування та чимало документальних підтверджень того, що Еквадор порушив низку міжнародних документів, а судова тяганина триває…
Третій, найкорисніший, етап – відвідати круглі столи юристів (які аналізували угоду з компаніями-видобувачами) та семінари потенційних інвесторів. Тільки віч-на-віч ситуація починає окреслюватися. По-перше, вас ужахнуть умови, на яких Україна віддає свою землю для видобування. По-друге, тільки тут можна побачити, як складно іноземцям проводити в нас семінар, наскільки вони терплячі, коли відповідають на запитання.
І поки я думала, «Газета» написала кілька матеріалів про «Берлінале». Саме там презентували фільм про сланцевий газ «Країна обітована» (Promised land), де в головній ролі зіграв Мет Деймон. Стрічку вже можна знайти в мережі. Тому перше, що радитиму, коли хтось вагатиметься щодо доречності видобування сланцевого газу, – подивіться цю кінокартину. Не тому, що там пояснюють процедуру видобування, а оскільки ми можемо недооцінити стратегію компаній. Бо «краще» може бути ворогом «хорошого». А після перегляду згадайте: ми живемо в Україні, де у владі кояться дива, де навіть за безпечної процедури видобування навряд чи зможемо гарантувати належний за цим контроль.
Мар'яна Вербовська,
редактор відділу екології «Львівської газети»
