Серед інфекційних захворювань особливе місце займають гострі кишкові інфекції: дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф, паратифи А і В, холера, харчові токсикоінфекції та ін. Інфекційні хвороби цієї групи спричиняються різними збудниками: найпростішими, бактеріями, вірусами.
Що ж є спільного між ними? Чому в одну групу увійшли захворювання, появу яких спричиняють мікроорганізми різних біологічних видів? Всю цю групу об’єднує те, що основне місце перебування хвороботворного початку і розвитку хвороби – кишечник людини. Звідси й загальний механізм передачі інфекції, так званий фекально-оральний, при якому збудник з кишечника хворого чи носія інфекції потрапляє у зовнішнє середовище, потім через рот у шлунково-кишковий тракт здорової людини і спричиняє захворювання. В організм людини хвороботворні мікроорганізми можуть потрапляти з їжею, водою, а також заноситись брудними руками.
Які ж ознаки гострих кишкових захворювань? Хвороба проявляється не одразу, а після інкубаційного (прихованого) періоду. При різних кишкових інфекціях він відрізняється : короткий при дизентерії – 2-7днів, при холері – від декількох годин до п’яти днів, при харчових токсикоінфекціях – 2-3 годин, при черевному тифі – 7-25 днів, при гепатиті А – від 15 – 50 днів. Наприкінці прихованого періоду може з’явитися нездужання, слабкість головний біль, відсутність апетиту. Потім починають проявлятися характерні ознаки захворювання: нудота, блювання, болі в животі, рідке випорожнення, інколи з домішкою слизу і крові, підвищення температури. При гепатиті А найбільш характерними ознаками є жовтяничність шкіряного покриву та слизових оболонок, потемніння сечі і т. д.
Сприйнятливість людей до кишкових захворювань доволі висока. Особливо часто вони спостерігаються у дітей, тому що в малят і захисні сили слабші, і гігієнічні навички ще недостатні.
Лікування кишкових інфекцій має проводитись суворо індивідуально, комплексно, із застосуванням найдоцільніших засобів та методів. А це може зробити лише лікар. Безконтрольне, неправильне вживання антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів призводить до того, що в кишечнику гинуть не лише збудники хвороби, а й корисна мікрофлора. Хвороба може перейти в хронічну форму з розвитком дисбактеріозу, а це дуже складно піддається лікуванню. Звертатися до лікаря слід при перших ознаках недуги, інакше ускладнюється її перебіг і створюється загроза поширення збудників. Тільки лікар, і ніхто інший, вирішує: госпіталізувати хворого чи залишити його вдома, де під наглядом медичного персоналу він пройде курс лікування.
Важливе значення в профілактиці гострих кишкових захворювань має виконання санітарних правил. Руки необхідно мити перед їжею, приготуванням їжі, після кожного відвідування туалету. Нехтування правилами може призвести до групового захворювання кишковими інфекціями.
Рекомендується не тримати на кухні нічого зайвого. Бажано, аби кухонні меблі були вкриті пластиком, що легко миється гарячою водою з милом. Треба мати окремі дошки для обробки сирого м’яса й риби, сирих овочів, для вареного м’яса та риби, для хліба. Кухонне приладдя і посуд слід мити гарячою водою після кожного приготування їжі, а м’ясорубку після миття ошпарити окропом. Зберігають посуд у недоступному для мух місці. Для сміття необхідно мати відро з кришкою. Виносити сміття слід щодня, а відро ретельно мити.
Овочі, фрукти, ягоди, які будуть споживатися в сирому вигляді, слід мити в проточній воді . Продукти, що швидко псуються, зберігають у холодильниках при температурі в камері не вище +6 с. Існує певний термін їх зберігання, і необхідно його суворо дотримуватись . Так м’ясний фарш можна тримати в холодильнику не більше як 6 годин; торти тістечка, м’ясні напівфабрикати – 36 годин ; смажені котлети – 24 години; варені ковбаси – 48 годин.
Фактором передачі кишкових інфекцій може бути вода, забруднена виділеннями хворого чи носія інфекції. Найбезпечнішою є вода, що подається централізовано водопроводом, бо її піддають очищенню та знезараженню хлором у нешкідливих для людини дозах. Замкнута система водопроводу виключає забруднення води хвороботворними мікроорганізмами.
Велику небезпеку становить вода відкритих водойм: вона може бути забруднена нечистотами, що скидаються з суден та з каналізаційних труб або змиваються з поверхні ґрунту атмосферними опадами. Під час купання у відкритих водоймах (річка, ставок, озеро і т.д.) намагайтеся не ковтати воду.
Криниці в сільських населених пунктах слід розташовувати якнайдалі від можливого джерела забруднення (на відстані 20-30 метрів від дворових вбиралень, вигрібних ям, смітників). Отвір криниці слід щільно закривати кришкою і брати з неї воду тільки громадським відром.
Пам’ятайте!
Лише чітке додержання правил особистої гігієни (особливо в групових осередках), включаючи регулярне миття рук запорука значного скорочення захворюваності кишковими інфекціями.
Буське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області
