Головна Культура Шевченко в моєму житті­

Шевченко в моєму житті­

2611

Портрет Кобзаря милує зір у кожній вкраїнській оселі, де цінують  традиції і звичаї. Та сьогодні відчувається, що радше місце поета не стільки в рушничку та "Кобзарі" на полиці, як у серцях і душах наших. Шевченко для нас, як Біблія. Бо і сьогодні, читаючи його вірші, кожен знаходить в них щось дороге і близьке серцю. У цьому, мабуть, і полягає феномен генія, який кидає  насіння в земний грунт, а відійшовши на небо, чекає паростків. І вони сходять. У наших думах, діях, вчинках. Шевченко в моєму житті. Він з нами, він поряд, він вслухається і підказує, його читаємо і знаходимо відповіді на свої запитання. Над цим роздумують педагог-словесник з Андріївської школи Марія Кравчук і учениця з Красненської першої Зоряна Гулка.

Марія Омелянівна Кравчук (на знімку зліва) ось уже понад 20 років викладає українську мову і літературу в Андріївській школі. За якісну підготовку учнів до Міжнародного мовно-літера­турного конкурсу знавців твор­чості Тараса Шев­ченка (її уче­ни­ця Ірина Клочник двічі займала ІІІ місце в об­ласному турі кон­курсу) п.Марію нагородили по­їздкою  до Канева.

– Шевченко – людина над­звичайно правдива, – роздумує моя співрозмовниця, – бо з ди­тинства увібрав в себе оту правду і жив за тими прин­ци­пами. А ко­ли варто з-поміж інших його особливостей виді­лити лише одну, то я б назвала його Генієм правди. Людині прав­дивій і чес­ній важко було в усі часи, та сьо­годні, мабуть, най­важче. Але Шевченко якщо і має бути при­кладом, то, власне, прикладом тієї правди, не дво­ликості, не двосторонності, не вибирання вибірково тих цитат, яких по­трібно, і замовчування того, що є. Якщо правда, то правда до кінця. І в тому, на мій погляд, Шевченко – найбільший геній.

Для мене Шевченко є, перш за все, людиною правди, яка веде нас. Доля народу його повсякчас турбувала, він завжди залишався з народом. Завжди залишався українцем, хоч так мало часу був на Україні, – у ньому жив український дух, чого, власне, зараз нам так бракує. І, мабуть, він, як ніхто інший з поетів, не розкрив так глибоко тему жінки – з болем, пере­живаннями і любов'ю до неї.

Мужицький син, кріпак, шко­ляр Моринського дяка-п'яниці, самоук, професор графіки Пе­тер­бурзької академії мистецтв, геніальний поет, революціонер-демократ, мислитель-бунтар, великий громадянин, інтелігент з душею вселюдського мило­сердя… І все це він – Тарас. Його правдо­любство і сьогодні за­ставляє замислитись.

У 2011 році я побувала на екскурсії в музеї Тараса Шев­ченка в Каневі на Чернечій горі (з Буської другої ще їздила Га­лина Олійник). Там я не вперше. І, здавалось би, словесників важко чимось зди­вувати, тим паче з такої багато­гранної теми, як творчість Тараса. Та, по­бу­вавши там, спрагло всотуєш в себе все, що бачиш довкруг. Все хотілось почути, побачити і сфо­то­гра­фувати, – тому часу,  відве­деного на екскурсію, виявилось замало.

На цьогорічному облас­ному етапі Міжнародного мовно-літе­ратур­ного конкурсу знавців твор­чості Тараса Шевченка учениця 8 класу Красненської школи №1 Зо­ряна Гулка зайняла ІІІ місце. Свої­ми роздумами на тему "Шевченко в моєму житті" ділиться вона:

– Тарас Шевченко відіграє важливу роль не тільки в моєму, а й в житті кожної людини. З дитинства матуся і бабуся читали нам вірші Великого Кобзаря, навчали нас шанувати рідну Україну, любити її понад усе.

Т.Шевченко є для нас усім – творцем нації, її духовним батьком і Пророком. Зараз навіть важко уявити, що було б з нашим народом, якби Бог не послав нам таку Велику Людину, думаю, що, можливо, української державності могло б нині і не бути – Він вдихнув у націю оптимізм. У нього часто виникало питання, чи буде Україна самостійною державою.

Лариса ГАРАСИМІВ