Головна Листи Білим по білому або Мережане диво

Білим по білому або Мережане диво

310

Неймовірну схожість українських вишиванок і писанок помітили давно – подібні мотиви, символіка і колористика. Барвисті візерунки сорочок цвітуть на великодніх яйцях. Навіть традиційна вишивка" білим по білому" також має свою писанкову посестру. На вигляд – ніби старовинне різьблення по каменю. От тільки подоба  шляхетного мармуру – насправді … крихка яєчна шкаралупа. Навіть не віриться, що можна створити такі дива. А талановита бущанка, писанкарка Ірина Присяжнюк їх творить завдяки спеціальній і дещо призабутій давній восковій техніці травлення.

Білосніжні писанки, розпи­сані унікальною технікою, серед яких навіть зі страусиного яйця, вперше довелось поба­чити минулоріч на майстер-класі з писанкарства від кредитної спілки "Вигода". Тоді, вражені побаченим, ми розповідали про техніку розпису традиційних писанок за допомогою харчових барвників, воску і писачків, якої навчала дорослих і дітей Ірина Присяж­нюк. Відтак цьогоріч кредитна спілка та її представниця Надія Шпак продов­жили традиції і знову запросили  писанкарку та діток на майстер-клас. Не обминув такої гарної нагоди поринути у чарівний світ писанки й передвеликодня і журналіст "ВН".

Упродовж кількох годин юні бущани творили своїми руками справжні дива. На яєчній шкара­лупі зацвітали квіти, з'являлись  тваринні і геометричні орна­мен­ти. Як справжній педагог, Ірина з перших хвилин зуміла заохотити дітей і скерувати їхню фантазію у правильне русло. Ще й  пізнаваль­ний урок провела з історії пи­санкарства.

Мені ж припали до душі не лише барвисті писанки, але й біло­сніжні. "Відомості про цю давню техніку я збирала по зернині, – розповідає п.Ірина, – правда, не кожен майстер готовий поділи­тись секретами, але завдяки усім  можливим джерелам, особливо лі­те­ратурі та Інтернету, вда­лося багато дізнатись про трав­лення і оволодіти унікальною технікою".

Виявляється, у давнину білі пи­санки розписували, як зви­чайні, воском, та занурювали їх у капустя­ний розсіл. Кислота ніби "виїдала" не­за­мальовані про­міжки, тому готове яйце-райце нагадувало вибагливе мере­живо. Проте досвідчена писан­карка Ірина Присяжнюк, спробу­вавши використовувати розсіл, згодом перейшла на більш дієвий – дев'яти­відсоткову оцтову кислоту. І пере­ко­нана, що зро­била правильно, ефект оче­вид­ний. За кілька годин малюнок завершений. Можна обмивати писанку від воску гарячою водою – вона готова.

Напередодні Великодня її білі писанки при­ваблюють покупців, як загалом, і кольорові. Бо витвори Іри­ни Присяжнюк – справді чудові і ори­гінальні. Вона постійно вдо­ско­на­лює свою майстерніть. А почина­лося усе в мальовни­чому селі Ставчани, що у Пу­сто­митівському районі, звідки Ірина родом.

Жінка пригадує, як у школі малювали писанки. Не мали чим, але мали непере­борне бажання тво­рити. А доб­рий наставник, учи­телька малю­вання Марія Миколаїв­на пре­красно знала свою справу. "Отож замість писачка ми викорис­то­вували соломку з часника і мета­левий кінчик зі шнурівки, а  фар­бами нам служили цибулиння і зеленка", – з усмішкою згадує Ірина своє ди­тинство і перші уроки писанкарства. А потім було навчання в Самбір­ському педа­го­гічному коледжі, де по справж­ньому захопилась унікаль­ним українським ремеслом, яке перетворює звичайні яйця на витвори мистецтва.

"Спочатку, пригадавши пер­ший шкільний досвід, до писан­карства поставилась дещо бай­дуже, та гарний учитель, добрі фарби і писачки допомогли усві­домити, що це мис­тецтво – моє, – продовжує Ірина. – І так я "до­пи­салася", що дипломною роботою стала карта України з пере­пелиних яєць-писанок. Відтак саме писанка при­вела мене в Дрого­биць­кий уні­верситет: бо карту сподобав ку­ратор цього закладу і запросив на навчання". Саме там, в універ­си­теті, Ірина створила другу уні­кальну писанкову карту та почала від­точувати майстерність.

Сьогодні ж вона знана у Бу­щині писанкарка, яка своїми витворами не лише дарує радість і свято своїм землякам, але й передає своє уні­кальне вміння  дорослим і дітям. Її шестирічна донечка Оксанка пе­рейняла від матері захоплення пи­санковою спра­вою, допомагає, як уміє. Дівчинка вже непогано знає техніку і сим­воліку виготовлення найрізнома­нітніших писанок, перед­усім – традиційних. Хоча травлення є досить зручним для навчання малечі – робота чиста, без фарб, а отже – без ризику за­бруд­нитись.

А скільки цікавих легенд про писанку дізналась Оксанка від мами, усіх не злічити. Одним словом, теплом люд­ських рук і щирими помислами разом із мамою Іриною вони створюють символи велич­ного свята – радості, миру і все­прощення.

Ірина  ГАЄВСЬКА