Неймовірну схожість українських вишиванок і писанок помітили давно – подібні мотиви, символіка і колористика. Барвисті візерунки сорочок цвітуть на великодніх яйцях. Навіть традиційна вишивка" білим по білому" також має свою писанкову посестру. На вигляд – ніби старовинне різьблення по каменю. От тільки подоба шляхетного мармуру – насправді … крихка яєчна шкаралупа. Навіть не віриться, що можна створити такі дива. А талановита бущанка, писанкарка Ірина Присяжнюк їх творить завдяки спеціальній і дещо призабутій давній восковій техніці травлення.
Білосніжні писанки, розписані унікальною технікою, серед яких навіть зі страусиного яйця, вперше довелось побачити минулоріч на майстер-класі з писанкарства від кредитної спілки "Вигода". Тоді, вражені побаченим, ми розповідали про техніку розпису традиційних писанок за допомогою харчових барвників, воску і писачків, якої навчала дорослих і дітей Ірина Присяжнюк. Відтак цьогоріч кредитна спілка та її представниця Надія Шпак продовжили традиції і знову запросили писанкарку та діток на майстер-клас. Не обминув такої гарної нагоди поринути у чарівний світ писанки й передвеликодня і журналіст "ВН".
Упродовж кількох годин юні бущани творили своїми руками справжні дива. На яєчній шкаралупі зацвітали квіти, з'являлись тваринні і геометричні орнаменти. Як справжній педагог, Ірина з перших хвилин зуміла заохотити дітей і скерувати їхню фантазію у правильне русло. Ще й пізнавальний урок провела з історії писанкарства.
Мені ж припали до душі не лише барвисті писанки, але й білосніжні. "Відомості про цю давню техніку я збирала по зернині, – розповідає п.Ірина, – правда, не кожен майстер готовий поділитись секретами, але завдяки усім можливим джерелам, особливо літературі та Інтернету, вдалося багато дізнатись про травлення і оволодіти унікальною технікою".
Виявляється, у давнину білі писанки розписували, як звичайні, воском, та занурювали їх у капустяний розсіл. Кислота ніби "виїдала" незамальовані проміжки, тому готове яйце-райце нагадувало вибагливе мереживо. Проте досвідчена писанкарка Ірина Присяжнюк, спробувавши використовувати розсіл, згодом перейшла на більш дієвий – дев'ятивідсоткову оцтову кислоту. І переконана, що зробила правильно, ефект очевидний. За кілька годин малюнок завершений. Можна обмивати писанку від воску гарячою водою – вона готова.
Напередодні Великодня її білі писанки приваблюють покупців, як загалом, і кольорові. Бо витвори Ірини Присяжнюк – справді чудові і оригінальні. Вона постійно вдосконалює свою майстерніть. А починалося усе в мальовничому селі Ставчани, що у Пустомитівському районі, звідки Ірина родом.
Жінка пригадує, як у школі малювали писанки. Не мали чим, але мали непереборне бажання творити. А добрий наставник, учителька малювання Марія Миколаївна прекрасно знала свою справу. "Отож замість писачка ми використовували соломку з часника і металевий кінчик зі шнурівки, а фарбами нам служили цибулиння і зеленка", – з усмішкою згадує Ірина своє дитинство і перші уроки писанкарства. А потім було навчання в Самбірському педагогічному коледжі, де по справжньому захопилась унікальним українським ремеслом, яке перетворює звичайні яйця на витвори мистецтва.
"Спочатку, пригадавши перший шкільний досвід, до писанкарства поставилась дещо байдуже, та гарний учитель, добрі фарби і писачки допомогли усвідомити, що це мистецтво – моє, – продовжує Ірина. – І так я "дописалася", що дипломною роботою стала карта України з перепелиних яєць-писанок. Відтак саме писанка привела мене в Дрогобицький університет: бо карту сподобав куратор цього закладу і запросив на навчання". Саме там, в університеті, Ірина створила другу унікальну писанкову карту та почала відточувати майстерність.
Сьогодні ж вона знана у Бущині писанкарка, яка своїми витворами не лише дарує радість і свято своїм землякам, але й передає своє унікальне вміння дорослим і дітям. Її шестирічна донечка Оксанка перейняла від матері захоплення писанковою справою, допомагає, як уміє. Дівчинка вже непогано знає техніку і символіку виготовлення найрізноманітніших писанок, передусім – традиційних. Хоча травлення є досить зручним для навчання малечі – робота чиста, без фарб, а отже – без ризику забруднитись.
А скільки цікавих легенд про писанку дізналась Оксанка від мами, усіх не злічити. Одним словом, теплом людських рук і щирими помислами разом із мамою Іриною вони створюють символи величного свята – радості, миру і всепрощення.
Ірина ГАЄВСЬКА
