Завжди захоплено читаю ваші цікаві статті та різні повідомлення, а особливо тоді, коли йдеться в них про людей Олеського краю, звідки я родом. Хоч давно мешкаю у Львові, але рідну районну газету передплачую досі. І ось розгортаю черговий номер часопису ("Воля народу", №48, 25 жовтня 2012 р.) і читаю коротку інформацію прес-служби Львівської обласної ради про освячення в селищі Олеську пам’ятного хреста на могилі воїнів УПА, де "покояться від 14 до 19 загиблих і лише імена двох з них наразі відомі", – йдеться в офіційному повідомленні. Але ж усім відомо, що неподалік освяченого хреста на цьому ж цвинтарі у 2001 році був встановлений величний пам’ятник, на якому викарбувані десятки імен воїнів УПА та УД УНА ("дивізійників"), які загинули на теренах Олеського краю в боротьбі за волю України (Про це, до речі, у районному часописі писалось, і неодноразово). Серед них – найбільше наших славних олещан. Та чомусь про це у згаданому повідомленні ні слова (!?). Хоча про них написана і двічі видана широко відома книжка "Олеська земля – земля героїв". Їм присвячена пісня "На узліску вже завечоріло", яку часто виконує хор Львівського Крайового Братства ветеранів ОУН-УПА "Повстанець". А на сцені Олеського Народного дому була пред¬ставлена виставка (сценарій написала Стефанія Пшанська, колишня голова осередку ТУМ, товариства "Просвіта"), де всі дійові особи – вірні сини і дочки нашого рідного краю, які загинули в боротьбі за його свободу. Слава їм!
Варто було б, щоб у 70 роковини УПА всі згадали про них і надалі берегли пам’ять про кожного, хто віддав життя за волю України, за кращу долю свого народу. Вони померли, щоб ми жили вільно у своїй незалежній Українській державі.
Орися МАТЕШУК, почесний громадянин Буського району, м.Львів
