Олеська селищна бібліотека спільно з Товариством "Просвіта", педагогами школи та депутатами селищної ради провела літературний вечір "Славні імена земляків в історії України". Йшлося про тих особистостей, вихідців з надбужанського краю, котрі внесли вагомий вклад в історію держави.
Тут народився Президент ЗУНР Євген Петрушевич, видатний український філолог, мистецтвознавець Іларіон Свєнціцький, на буській землі жив і творив зачинатель української літератури в Західній Україні Маркіян Шашкевич. З нашим краєм тісно пов'язані імена відомого священнослужителя о.Василя Вороновського, у селищі Красне народився останній Головнокомандуючий УПА Василь Кук, а також книговидавець Іван Тиктор. У місті над Бугом розкрився талант народних артисток України сестер Байко, тут провела юні роки і видатна співачка "Метрополітен-опера" Іванка Мигаль.
Учасники вечора оповідали історії тих надбужанців, чиї ювілеї відзначатимемо цьогоріч. Серед визначних людей, яких дав Україні Буськ, особливе місце належить Євгену Петрушевичу, у червні виповниться 150 років від дня народження. У січні відзначили 100-річчя від дня народження генерал-хорунжого, Головнокомандувача УПА, голови проводу ОУН на українських землях Василя Кука. Все життя присвятив боротьбі за незалежність. Більше 4 років керував військом воюючої України у найдраматичніший, найважливіший її період. На свій 90-річний ювілей у Будинку вчителя Василь Кук зазначив: "Мені дуже дорогі мої земляки. До останнього подиху вони будуть в моєму серці, як і моє Красне". Тому й заповів себе поховати у рідному селищі.
Історія рідного краю щораз повертається до нас невідомими гранями, – пізнаємо постаті, помічені у житті, які для історії нації залишили слід, гідний подиву, хоч йшли тернистими шляхами. У вересні 120 років виповниться хорунжому УГА, вченому, уродженцю с.Сторонибаби Пилипу Деркачу. У 1914 році мобілізували в Українські Січові Стрільці, рік пробув у полоні, а повернувшись, прибув у свою військову частину, яка дислокувалася на Буковині. Після розпаду Австрійської монархії воював на польсько-українській війні за Львів як хорунжий УГА, був поранений і втратив ліву ногу. Пізніше студіює на філософському факультеті Віденьського університету, згодом продовжує навчання у Карловому університеті Праги, після закінчення якого отримує звання доктора філософії та німецької мови. Повернувшись з молодою дружиною до Львова, прагнув займатися науковою роботою. Але в умовах тогочасної Польщі це було нереально, – від українців вимагали праць польською мовою.
Як інваліда війни, Пилипа Деркача не приймали у середні навчальні заклади на викладацьку роботу, тому він працював в українській приватній школі для ремісничої молоді. Хвороба дала змогу вести лише перекладацьку діяльність. Укладає "Польсько-український словник", та думка зайнятися самостійною науковою працею ніколи не покидала його. Пилип Деркач працює над "Словником синонімів української мови", – це його останнє дослідження, правда, з'явилося друком стараннями дружини уже після його смерті.
Одне з чільних місць серед культурної еліти займає дочка мистецтвознавця Іларіона Свєнціцького – Віра Свєнціцька, у кінці серпня виповниться сторіччя від дня народження. Змалку батьки прививали любов до України. П'ятирічною дитиною разом з батьками стояла на Софійській площі у Києві, коли був проголошений Четвертий Універсал Центральної Ради. Донька пішла слідами батька, та вона не тільки захоплювалась мистецтвом, а й перебувала в ОУН, за що отримала 25 років таборів. Правда, згодом зменшили до 10 років. Після звільнення у 1956 році працювала на посаді молодшого наукового працівника в Музеї українського мистецтва. Її працю оцінили Шевченківською премією. На жаль, це сталося лише після її смерті.
Сестри Байко Марія, Даниїла і Ніна. Вони з лемківського роду, та у 40 роках доля закинула їх у наш край. Тут вчилися у середній школі, звідси пішли у світ мистецтва. Вони – Шевченківські лауреати, їхньому співу та грі на бандурі аплодували не лише в Україні, а й за кордоном. У серпні виповниться 80 років від дня народження Ніни Байко.
А у вересні – 65 Народному артисту України, відомому кіноактору, режисеру, уродженцю с.Йосипівка Івану Гаврилюку. Він зіграв понад 70 ролей, удостоєний премії "Визнання", Міжнародної премії Гран-прі у Парижі. Як режисер створив фільм про Буськ "Місто лелек" і фільм, присвячений 900-річчю Буська. Не забуває про свою вітцівщину. У 2009 році на хуторі Заставна відновив хрест і встановив монумент з написом "Убієнним синам України". Бо переконаний, що треба пам'ятати тих, які пішли з життя заради великої ідеї.
На святі виступали вчитель Галина Кокор, члени "Просвіти" Ірина Нестер, Галина Борщ, депутат селищної ради Ольга П'ятничко, бібліотекарі Мирослава Мединська та Марія Карпій, яка з Богданом Мартинюком були ведучими вечора. Поезію Романа Бучка та Віктора Баранова читала Марія Грицуняк. Учасники вечора оглянули виставку робіт вихованців Олеського БДЮТу.
Лариса ГАРАСИМІВ
