Відома надбужанська художниця Лілія Андреєва до 150-річного ювілею Лесі Українки реставрувала репродукцію портрета поетеси, виконану художницею-графіком Софією Караффою Корбут.
Нагадаємо, що до творчості Лесі Українки Софія Караффа-Корбут зверталася ще 1963 року, створивши кольорову ліногравюру «Казка» (за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня»). Під час співпраці з видавництвом «Веселка» (Київ) художниця проілюструвала цикл дитячих творів українських письменників, серед них твори Лесі Українки, що склали підбірки: «Досвітні огні» (1965), «Літо краснеє минуло» (1966, 1970), «Ясні самоцвіти» (вийшла до 100-річчя від дня народження поетеси у 1971 році). А ще дівчатка з книжечки «Ясні самоцвіти» дивно схожі на маленьку Лесю, коли вона не була ще Українкою.
1971 року, до 100-літнього ювілею Лесі Українки, видавництвом «Веселка» видало підбірку творів поетеси під назвою «Досвітні огні» (перевидана 1978 р.). До книги увійшли кращі ліричні вірші, а також поеми «Давня казка», «Віла-посестра» і «Роберт Брюс – король шотландський». Проілюструвала книгу Софія Караффа-Корбут. Вона зображає своїх героїв в техніці ліногравюри, основним засобом виразності є різкий спрощений контур, який у поєднанні з грубим штрихом створює чітке, контрастне зображення, площинне за характером і здебільшого позбавлене світлотіньового моделювання. До спрощеного трактування форм художниця вдається свідомо, заради виразнішого виявлення декоративності. Для авантитулу вона виконала портрет Лесі Українки, скоротивши для підпису під ним знамениту фразу Мавки з «Лісової пісні» до двох лише слів: «Буду жити!». Дівчина, що сіє барвисті квітки «на вбогім сумнім перелозі» (ілюстрація до «Contra spem spero») теж має ледь вловиму портретну схожість з Лесею Українкою. Як і Лесю, Софію Караффу-Корбут вабила епоха лицарства, – про це свідчать ілюстрації до «Давньої казки» і до «Роберта Брюса…». «Та невже-таки лицар менше має снаги, ніж павук!?» – хіба це не спонука до дії?
Від 1990 до кінця 1994 року тривала її напружена творча праця над «Лісовою піснею» Лесі Українки. Вона поспішала закінчити її до 125-річчя від дня народження поетеси. Вперше повна серія «Лісової пісні» була продемонстрована на виставці до 125-річчя від дня народження Лесі Українки у Львівському музеї Івана Франка (1996 p.). Це була лебедина пісня художниці. Вона була проспівана за два роки до кончини – як і в Лесі Українки (закінчила «Лісову пісню» 8 серпня 1911 року, а рівно через два роки того ж дня її ховали). Але виходу в світ драми-феєрії «Лісова пісня» зі своїми ілюстраціями Софія Караффа-Корбут не дочекалася, померла 29 листопада 1996 року. А книга – справжнє подарункове видання – побачила світ у видавництві отців-Василіян «Місіонер» у Львові у 2000-му році.
