Ти сидиш і холоне кава, і дванадцять пробило давно.
Заглядає доля лукава в новорічне твоє вікно.
За вікном завірюха сміється, тоне вулиця у снігах.
Коляда з завірюхою б'ється і, здається, перемага.
Новий рік скрипить чобітками, на снігу залишає сліди.
Ходить разом з колядниками – що за свято без коляди?
Відчини і впусти її в хату, привітай її і зігрій.
З нею зв'язано так багато ще з дитинства далеких мрій.
Посівальники просяться в хату: "Сієм, сієм…" Нехай росте…
Отаке воно, дивне свято, і вигадливе, і просте.
Ти замислений і тверезий. Що ж поробиш, такий вже, як є.
Рік Новий на хиткі терези кида щастя химерне твоє.
Кида щастя й лукаву долю. Хто кого переважить – дивись.
Не заціплюй уста від болю і від усміху не кривись.
Пригуби, що ще там лишилось, випий каву свою до дна. Видно, так нам обом судилось: ти самотній і я одна.
З новим роком, мій добрий друже,
З новим щастям, якщо воно є.
Дай нам, Боже, не бути байдужими.
Нумо, вип'ємо кожен своє.
Зі Старим Новим роком –
до свого взаємно коханого Михайла
