Другий місяць осені розпочинається з особливих дат. Щороку 1 жовтня у світі відзначають Міжнародний день людей похилого віку, а в Україні ще й День ветерана. З нагоди цих дат у Буському територіальному центрі соціального обслуговування відбувся захід, який зібрав у святковій залі всіх мешканців затишного спільного дому.
На картах небесних тіл ця планета не позначена, але вона існує. І у свій час кожен із нас, залишаючись жителем Землі, ступає на неї. Називається вона Старість. Час там протікає повільно – з довгими безсонними ночами. Люди з цієї планети сприймають життя по-іншому: живуть більше минулим, ніж теперішнім. Старість…
Коли людина самотня і за нею нікому доглянути – це прикро, та коли діти відмовляються від своїх батьків, це – страшно. Сьогоднішня розповідь саме про таких стареньких.
Задовго до початку дійства вирішила поближче познайомитися з мешканцями терцентру та умовами їх проживання. Одразу приємно вразили великі, різнобарвні клумби квітів, декоративних дерев на подвір’ї. В кімнатах – тепло, чисто, затишно. Одним словом, все, як вдома. Скрізь вазони із живими квітами, килимки, картини. Підопічні, охайні і доглянуті, зібравшись у їдальні, про щось гомоніли і сміялись, немовби відступила самотність, коли немає поруч рідних та близьких чи другої половинки. Правда, колектив центру намагається робити все можливе, аби стареньким було затишно та тепло, аби ніхто не залишався наодинці зі своїми проблемами. Ось це і є справжній вияв милосердя, людяності та любові.
На сьогодні тут, у стаціонарному відділенні, проживає 46 бабусь і дідусів. Також функціонує 4 відділення з обслуговування непрацездатних громадян – соціальної допомоги вдома, організації надання грошової та натуральної допомоги, соціально побутової адаптації.
Терцентр повністю забезпечує себе картоплею, буряком, морквою, капустою та молочними продуктами, адже має добре організоване підсобне господарство, в підпорядкуванні якого 18,5 га орної землі. Тут займаються і вирощуванням та розведенням великої рогатої худоби. Окрім цього, самі консервують, печуть хліб та булочки. Тому не дивно, що старенькі мешканці отримують 4-разове харчування, а всі страви – смачні та поживні.
У народі кажуть: "Не хлібом єдиним живе людина". Для духовного збагачення на території відділення є капличка, в якій відправляють Служби Божі. Одним словом, живеться стареньким добре, адже люди похилого віку навіть поруч з рідними не завжди відчувають таку турботу та опіку.
Ось пролунали перші акорди святкового дійства. Привітати людей старшого покоління прийшло чимало запрошених – учні Буської ЗОШ №1, керівник районного НД Ганна Грушицька, Спілка ветеранів на чолі з почесним громадянином Буського району Віктором Борозенцем, Роман Бучко та Олексій Пархітько. Не залишились осторонь і представники влади. Віддати шану тим, хто творив, захищав і зберігав усе, чим пишаємося сьогодні, прийшли заступники голів РДА та райради Євген Кичурчак та Михайло Гаєвський. Разом із директором соціального терцентру Андрієм Дворянином вони подарували дідусям і бабусям солодкі подарунки.
Старість – не радість, ніхто її не чекає. Та вона несподівано підкрадається. Добре, коли поруч діти, але вони дуже швидко дорослішають. Хочеться їх бачити, торкатись їхніх рук і промовляти теплі слова. На жаль, цього святкового дня все відбувалось навпаки – теплі слова вдячності, шани, поваги, любові стареньким висловлювали чужі діти.
У свою чергу старенькі, дякуючи присутнім за вітання, також зробили подарунок. Стефанія Затхей (на знімку справа) з Ленарівки, Ганна Родзай та Степан Дендюк з Кізлова виконали старі, давно призабуті пісні.
Довго тривало свято і лунав дитячий сміх. Проте настала мить, коли усі розійшлися, а одинокі люди похилого віку повернулись у свої кімнати. Вони ще довго згадуватимуть концерт, ділитимуться враженнями і, головне, знову чекатимуть на гостей.
У Святому Письмі йдеться про те, що від нашого ставлення до батьків залежить наша тривалість життя на землі. Зневагою до проблем літніх людей ми сіємо собі майбутні проблеми. Пам’ятаймо про це, як і слова Великого Кобзаря: "…Хто матір забуває, того Бог карає".
Отож живи по совісті, і не зобидь ні старця, ні дитину, поділись останнім сухарем.
Інна Паламар
