За традицією у першу неділю серпня на Підлиській горі біля Маркіянового хреста відбувається святочне дійство, приурочене пам'яті "Пробудителя Галичини", священика, який вперше виголосив промову українською мовою – о.Маркіяна Шашкевича. Божественну Літургію за участю греко-католицьких священиків Львова та Золочівщини провів преосвященний владика Венедикт (вже тричі поспіль). Дякуючи горстці тих, хто прийшов сюди як на прощу, і вистояв під палючим сонцем усю службу, а потім і мистецьку частину, – владика наголосив, що "важливість кожного є потрібна, і особливо тут – на цій горі". А поміж тим, зронив: "А з Буська не прийшли?" Мав на увазі, мабуть, священицтво районове, якого тут вже роками не видно. Хоча людей з Бущини було доста – насамперед тих, хто пам'ятає прабатьківську традицію і приходить сюди щороку. Особливо хотів би заакцентувати на активній присутності тут нашої патріотичної молоді, зокрема пластунів, очолюваних районною депутаткою Людмилою Гураш, які дісталися на гору роверами (на знімку справа вгорі).
А заключним, акцентованим знову ж таки, акордом мистецької частини свята став виступ нашого жіночого ансамблю з Йосипівки (на знімку внизу),
які своїм життєстверджуючим співом надали дещицю оптимізму усім прочанам. І, як завжди, не зважаючи на стан здоров’я, на горі є наш фотокінодокументаліст Зеновій Коваль.
Про необхідність підтримки прощі саме з боку священицтва у розмові зі мною підтвердив відомий громадський діяч Ігор Калинець: "Це свята земля, і той величний Маркіянів хрест повинен бачити кожен галичанин. Це не означає, що кожен тут має бути нині – місця не стане. Але хочу звернутись до владики, аби в кожній церкві говорили про першу неділю серпня і про прощу в цей день на Білу гору, про давнюю традицію ще з часів Австрії. На жаль, мало людей про це знають".
Варто, мабуть, і нашій обласній владі твердо визначитись з пріоритетами святкувань, підтримуючи і рекламуючи не лише молодіжні, хоча й патріотичні забави, які потребують суттєвих коштів, а й постановити раз і назавжди, що перша неділя серпня в обласному календарі – це насамперед проща на Білу гору, а не День села тощо. Та й пора вже хоча б той кусень дороги від межі Буського району до повороту на Підлисся хоч якось підлатати, бо ж ганьба на весь білий світ: обіцяв тодішній голова облради О.Панькевич, що до ювілею М.Шашкевича зроблять. Але два роки минуло – а там і кіт не женився. Мені знову закидатимуть, що це не функція обласної ради, яка лишень ділить гроші на дороги. А чи це відповідально? І перш за все перед постаттю о.Маркіяна.
Олег Панькевич, нині вже народний депутат, у неділю був серед нас. Виголосив палку промову, згадав, як багато сюди на гору приходило люду при австрійській владі у 1911 році, при німецькій – у 1941. Чому ж нині тут їх так мало? Збайдужіли, зневірились. Мабуть, через те, що у себе на Львівщині бачать кволість потуг депутатських, які лишень закликають, а ось дорогу до Маркіяна ніяк не можуть організувати відремонтувати. Хіба о.Маркіян того не вартий? Парадокс. Можливо і з таких маленьких здавалось справ відіроджується віра.
"Нині маємо свою державу. Однак, як шашіль дерево, точить нас якась недуга. Не знаємо її назви, та відчуваємо її симптоми, які, здається, беруть початок ніяк не інакше, як з наших чвар, нашого нерозуміння один одного. Б'ємо себе в груди, що любимо Україну, однак не хочемо вислухати терпеливо один одного", – майже 20 років тому писав мій колега Степан Сенюк, нині, на жаль, уже покійний, у передмові до журналу "Шашкевичів край". Але ця теза на часі і нині. Як і його пісні, які на горі виконав Теодор Кукуруза. А своєрідним славнем цьогорічної прощі став переспів Маркіянової поезії "Дайте руки, юні друзі", у якій є такі слова: "На Білу гору до хреста Маркіяна, на прощу, на єдність вкраїнських родів ми йдемо віддати Шашкевичу шану, українство зміцнити на віки віків».
Згадуючи у цей день величну постать Пробудителя Галичини – о.Маркіяна Шашкевича (200-ліття якого по особливому вшановувалось у 2011 році тут, на Львівщині) – священика, письменника, автора знаменитої "Русалки Дністрової", громадського діяча, засновника відомої "Руської Трійці", промовці ніколи не забувають про поточні політичні месиджі. Зокрема, громадський діяч Ігор Калинець, який щороку приходить сюди, нагадав, що фактично тут, на цих землях, на його думку, зароджувалась національна ідея, яку ніяк не можуть знайти в Києві. А вона тут, на видноті – ідея творення Української Соборної Самостійної Держави: вперше про соборність великої держави князя Володимира написав саме Шашкевич (від Бескидів до Дону). Отож національна ідея у нас сформульована. Залишається лише працювати всім над її втіленням. Як закликав о.Маркіян: треба гнати з України темні сили, щоб свободоньки сонечко засвітило для усіх українців.
Це особливо актуально нині, коли державність українська під загрозою. Тому заклик до єдності українців-патріотів лунає від Білої гори і має долетіти до Канівської, як своєрідна естафета з нагоди відзначення 200-ліття Кобзаря (від Маркіяна до Тараса) під гаслами Української Соборної Самостійної Держави.
Микола ІВАНЦІВ
